Політичний простір: методологічні підходи становлення та розвитку концепту

Анотація

В роботі визначено особливості методологічної основи дослідження концепту «політичний простір». Метою дослідження визначено встановлення відповідності розвитку науково-методологічної концептуалізації політичного простору динаміці процесу його глобальної детериторіалізації. Досягнення мети передбачило: аналіз становлення та розвитку дискурсу щодо простору політичної дії (який може бути територіалізований та детериторіалізований); визначення релевантності детериторіалізації політичного процесу на сучасному етапі; визначення відповідності динаміки науково-методологічної концептуалізації політичного простору фактичним політичним процесам його розвитку. Відповіді на поставлені завдання обумовлюють логіку будови дослідження та його структуру.
Зазначено, що традиційний для Модерну (Вестфальської логіки будови міжнародного порядку) національно-територіальний простір політичної дії втрачає однозначний територіальний вимір і стає результатом політичного менеджменту. Стратегічні документи інституційних структур ЄС, Ради Європи, а також рекомендації та резолюції суспільно-політичних структур, орієнтуючись на програму ООН «Порядок денний на 2030» анонсують реформи децентралізації, просторової деконцентрації ресурсів та функцій, деієрархізації складних систем. Епоха Постмодерну з ідеями мережевості та деієрархічності нівелює територіальний простір як умову політичної взаємодії, передбачає активну роль мобільного суб’єкту, що конструює нову реальність. Академічний наслідок трансформацій постає як переосмислення процесів глобального переформатування та організації територіально-політичних процесів. В роботі визначено періодизацію розвитку методології аналізу територіально-політичних систем, уточнено співвідношення понять «місце», «територія», «простір», що обумовлюється обраною методологією аналізу. Показано, що концептуалізація поняття «політичний простір» пов’язана з визначенням природи «простору» як об’єктивної, суб’єктивної чи інтерсуб’єктивної реальності, а також із визначенням базової методологічної основи дослідження простору як об’єктивної чи конструйованої в процесі «битви когнітивних карт» реальності.