«Кольрові революції»: сутність, основні чинники та характерні риси

Автор(и)

  • В. В. Петренко Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Є. Я. Новак Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2023.2.3

Ключові слова:

протест; революція; “кольорова революція”; “оксамитова революція”; державний переворот; зміна влади; фальсифікація виборів

Анотація

У статті визначено сутність понять «протест», «революція» та «кольорова революція», виокремлено характерні риси «кольорових революцій» та основні чинники, що впливають на можливість їх проведення.
Серед науковців точаться дискусії щодо сутності кольорових революцій та, відповідно, не існує однозначного їх розуміння На основі аналізу поглядів багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників з’ясовано, що термін «кольорова революція» використовується як узагальнена назва процесу зміни політичної еліти, що відбувається внаслідок мирних протестів та мітингів, причиною яких було якесь протиріччя між державою та суспільством.
В статті розглянуто різноманітні передумови та фактори, що впливають на появу «кольорових революцій» та виявлено, що всі причини появи «кольорових революцій» за критерієм сфери впливу можна поділити на економічні, політичні та соціальні, а також на зовнішні та внутрішні. Серед головних чинників виникнення «кольорових революцій» варто назвати відносно невисокий рівень життя населення, а також вагомі соціально-економічні труднощі; наявність протиріччя між владною верхівкою і народом щодо політичних питань і, як наслідок, існування соціальної напруженості серед населення; яскраво виражена нерівність у розподілі влади та ресурсів, відсутність системи суспільного контролю за діяльністю правлячої еліти та її оточення; делегітимізація влади; гострі протиріччя всередині самої владної верхівки; існування сильної опозиції. Найбільш ж вагомим чинником для виникнення «кольорових революцій» на теренах посткомуністичних країн стала фальсифікація політичних виборів.
Значна увага в статті приділена висвітленню основних характерних рис «кольорових революцій». З’ясовано, що головними їх особливостями є такі: мирний, безкровний характер, основна форма їх здійснення - це мітинги, демонстрації; значна роль неурядових організацій в їх здійсненні; поява нових опозиційних лідерів та формуванням молодіжних рухів; підтримка з боку міжнародних структур.

Посилання

Арендт Х. О революции. М.: Европа, 2011. 464 с.

Барсамов В.А. «Цветные революции»: теоретический и прикладной аспекты. Социологические исследования. 2006. № 8. С. 57-66.

Бевз Т. А. Феномен «революція» у дискурсах мислителів, політиків, науковців. Київ: ІПіЕНД, 2012. 176 с.

Гідденс Ентоні. Соціологія. К.: Основи, 1999. 726 с.

Кіршенблат С. В. Досвід використання моделі «кольорових революцій» у посткомуністичних регіонах Політологічні та соціологічні студії. Збірник наукових праць. 2010. С. 463–474.

Макфол М. Пути трансформации посткоммунизма Pro et Contra. 2005. Т. 9. № 2.

Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П. Горбатенко. К.: Генеза, 2004. 736 с.

Почепцов Г. Революция. com. Основы протестной инженерии. М.: Европа, 2005. 532 с.

Романюк О. Посткомуністичні революції. Політичний менеджмент. 2005. № 4. С. 16-28.

Сасин Г. Кольорові революції: сутність, основні риси, причини виникнення та політичні наслідки Science and Education a New Dimension. Humanities and Social Sciences. 2015. III (7), Issue: 42. Р. 40–42.

Скочпол Т. Государства и социальные революции: Сравнительный анализ Франции, России и Китая М.: Изд-во Института Гайдара, 2017. 552 с.

Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века. М.: РОССПЭН, 2003. 368 с.

Чак А. Феномен «кольорової революції» як політичного явища сучасності Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії. 2018. № 1. С. 35-42.

Tilly C. Еuropean Revolutions. 1492-1992. Oxford. 1993.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-07-25

Номер

Розділ

Політичні інститути та процеси