Феномен модернізації Китаю як один з альтернативних шляхів сучасного світового порядку

Анотація

Метою статті є обґрунтування унікальності соціально-політичного та економічного розвитку Китаю, який зміг здійснити «міні-економічне диво», посівши лідируючі позиції у світі, і при цьому практично безрадикально зміни своїх ідеологічних установок.
У статті стверджується, що Китай – унікальна країна, яка поєднала західні та східні традиції та стала лідером Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Вказано на існвання унікального феномену співіснування двох частин однієї країни – материкового Китаю та Тайваню, урядування яких водночас належить до різних типів політичних режимів та обидві частини підтримують сподівання на свою перемогу об’єднанні в результаті мирного змагання.
Період культурної революції (з 50-х до кінця 70-х рр. ХХ ст.) виявив не оптимальну модель суспільного розвитку та початок пошуку нових напрямків розвитку. Китайська реноменом китайської культури та історії, що дозволило вивчати її в контексті розвитку китайської цивілізації. Кінець 70-х років XX століття вперше в сучасній історії Китаю ознаменував початок реалізації моделі самобутнього і оригінального шляху розвитку Китаю.
Обґрунтовано правильність твердження, що політичний режим у Китаї навряд чи можна назвати класичною демократією, якщо використовувати методи західних країн. Однак китайські дослідники слушно дійшли висновку, що краще «керована демократія», ніж неконтрольований хаос. Розглянувши особливості політичного розвитку Китаю, можна відзначити, що модернізація, зумовлена низкою об’єктивних причин, є відкритою.Це пов’язано з тим, що політична модернізація як така не була метою реформ. Розвиток політичної системи Китаю – це дуже поступова і ретельна адаптація існуючих систем контролю до мінливих соціальних, економічних і політичних умов.