Пенітенціарна політика країн Азії у ХХІ столітті (узагальнення показників в’язничного населення)
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022.4.7Ключові слова:
Азія; пенітенціарна система; кримінальні покарання; пенітенціарна політика; показники в’язничного населення; країни Азії; права людини у пенітенціарній системі; смертна кара; переповнення пенітенціарних установАнотація
Ця стаття є продовженням авторського дослідження проблематики соціального контролю у ХХІ столітті, у центрі якого перебуває категорія паноптично-карцерної держави.
У статті автор продовжує аналіз окремих аспектів пенітенціарної політики країн Азії наприкінці ХХ століття – початку ХХІ століття, де актуальність відповідного дослідження обумовлена подальшим зростанням в’язничного населення як на глобальному рівні, так і на рівні окремих регіонів.
Структура статті обумовлена потребами проаналізувати як організаційно-правові аспекти, так і політичні аспекти функціонування пенітенціарних систем Азії. Окремі країни цього регіону нами аналізувалися раніше, проте крізь призму впливу релігійно-культурного чиннику на природу та характеристику пенальності. Відтак дослідження пенітенціарних систем та відповідних трендів в’язничного населення Індонезії, Малайзії та Мальдівських островів нами було проведено у рамках дослідження мусульманської пенальності як комплексного політично-правового явища. Так само, у цій статті не аналізуються країни Азії, які в минулому були складовими СРСР, в силу того, що, як на думку автора, їх потрібно аналізувати окремо, крізь призму радянської пенальності та її наслідків.
У цілому пенітенціарні системи країн Азії характеризуються різними показниками в’язничного населення та, відповідно, демонструють різні тенденції розвитку.
Так, багато країн Азії характеризується стабільністю за абсолютними й відносними показниками в’язничного населення, хоча загальна кількість ув’язнених в тій чи іншій країні Азії може сягати надзвичайно високого рівня.
При цьому окремі країни Азії, навпаки, демонструють невпинне зростання як загальної кількості ув’язнених, так і зростання за показником incarceration rate, обумовлюючи більш ніж суттєвий внесок до глобальної кількості ув’язнених.
Головним висновком у цьому контексті є те, що, на перший погляд, вельми позитивні характеристики пенітенціарних систем країн Азії у вигляді низького incarceration rate абсолютно не гарантують належного фінансування пенітенціарних установ, відсутності переповнення пенітенціарних установ та належного дотримання прав людини.
Більше того, переповнення пенітенціарних установ у країнах Азії – це перманентна проблема, яка абсолютно не може виправдовуватися за європейськими стандартами ані відсутністю належного фінансування пенітенціарних систем, ані відсутністю належної кількості пенітенціарних установ як такої.
Крім того, наявність у багатьох країнах Азії покарання у вигляді смертної кари вже само по собі є показником пунітивної спрямованості державного управління національними пенітенціарними системами та національними системами кримінальної юстиції в цілому.