Апріорність сприйняття часу і простору як розділення реальності
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022.3.10Ключові слова:
апріорність; візуальна комунікація; гетеротопія; образ; символ; топос і хронос; фотографічний медіатекстАнотація
В процесі дослідження механізмів сприйняття інформації при опорі на апріорну теорію І. Канта піднімаються питання, пов’язані з візуальною комунікацією. Зокрема досліджено наступні питання: Якщо суб’єкт, за І. Кантом, володіє апріорним спогляданням, завдяки якому він сприймає час і простір, то як він використовує цей механізм під час візуальної комунікації? Коли трансцендентний суб’єкт використовує синтез суджень у візуальних текстах, який є досвідом сприйняття часу та простору реального світу, чи можливий протилежний ефект? Як досвід сприйняття часу і простору в реальному світі апроксимує практику поведінки суб’єкта у віртуальному світі? Аналіз цих питань на прикладі дослідження візуального тексту дозволив висунути гіпотезу про втрату межі між реальним і віртуальним вимірами.
У цьому дослідженні ми зосередили увагу на першому етапі апріорності – спогляданні. Основними об’єктами дослідження стали феномени простору та часу, репрезентовані через певні змінні у візуальному тексті. На першому етапі дослідження ми аналізуємо ці змінні на основі концепції аналізу зображення Г. Кресса та Т. ван Левена. На другому етапі ми звертаємося до теорії гетеротопії М. Фуко, щоб визначити, наскільки сильно суб’єкт втрачає межу між реальним і віртуальним. Так, серед методологічних засад дослідження ми застосували теорію апріорності І. Канта, теорію гетеротопії М. Фуко, а також аналіз образів Г. Кресс і Т. ван Левен.
Коли суб’єкт опиняється між двома реальностями, важко довести, де об’єктивність, а де суб’єктивність, оскільки акт бачення передбачуваний. Пріоритет споглядання, який використовується при сприйнятті об’єктів у різних просторах, дає враження та емоції. І це ще більше розколює тему, оскільки втрачається демаркаційна лінія між віртуальним і реальним просторами. Прогнозована механічна процедура читання візуальних текстів може бути не тільки прийомом впливу на поведінку, а й свідчити про особисту втрату суб’єкта, який уже порушив межі між віртуальним і реальним світами.
Посилання
Berger A. (2005), Seeing is Believing: An Introduction to Visual Communication. McGraw-Hill Education / Asia.
Eco, U. (1998), Otsutstvuyushchaya struktura. Vvedenie v semiologiyu [Missing Structure. Introduction to Semiology]. Petropolis [in Russian].
Foucault M. (2006), Drugie prostranstva. Utopii i geterotopii [Of Other Spaces: Utopias and Heterotopias]. Praxis [in Russian].
Hall S. (1997), The work of representation." Representation: Cultural representations and signifying practices, 2, 13-74.
Kress G., Leeuwen T. (2006), Reading images : the grammar of visual design. Psychology Press.
Lorenz C.(2020), Kantian doctrine a priori in the light of modern biology y. [online]. [2020-03-21]. Available at: .
Maffesoli M. (2020), The Man of Postmodernity (translation of the article included in the collection “L’Homme postmoderne”,Paris, Bourin éditeur, 2012). [online]. [2020-03-16]. Available at: .
Maffesoli M. (2016), Each has his own tribes: from the contract to the pact (translation from French by Maria the Prophet). Mediator. Mass media, society and culture. M .: R. valent.
Habermas J. (2007), Teoriya kommunikativnogo dejstviya (fragmenty). [Theory of communicative action (fragments). Voprosy socialnoj teorii. [Questions of social theory]. № 1. 229 – 245. [in Russian].
Plato. (2006), Sochineniya v chetyreh tomah. [Collected Works in 4 vols. Tom 3. Chast 1]. Izdatelstvo Olega Abyshko [in Russian].
Pollock G. (1995), Beholding Art History: Vision, Place and Power, in Melville, S. and Readings, B., eds. Vision and Textuality. Basingstoke: MacMillan.
Sztompka, P. (2015). Vizualnaya sociologiya. Fotografiya kak metod issledovaniya. [Visual sociology. Photography as a research method]. Litres [in Russian].
Wölfflin H. (2018), Osnovnye ponyatiya istorii iskusstv. [Principles of art history]. Litres [in Russian].
