Паноптично-карцерна держава крізь призму показників пенітенціарної політики ХХІ століття

Анотація

Стаття присвячена дослідженню кількісних показників національної пенітенціарної політики у державах світу за період 2000 – 2021 рр. У центрі статті перебуває питання зростання в’язничного населення на глобальному та регіональному рівнях. Ця стаття є продовженням дослідження автора щодо реалізації концепції паноптично-карцерної держави у сучасних умовах. Саме тому дослідження політики соціального контролю у ХХІ столітті обумовлює звернення до статистичних даних для емпіричної перевірки гіпотез щодо більшої інкарцерації суспільства у ХХІ столітті. Основоположною для цілей цього дослідження є теза про подальшу інкарцерацію суспільства на глобальному й національному рівнях та невдачу класичних цілей кримінального покарання, які вважаються традиційними у рамках формального підходу до покарання та цілей покарання. Зазначене вище проявляється у подальшому зростанні кількісті ув’язнених у світі, незважаючи на зовнішню критику надзвичайно зручного для політичних еліт ув’язнення як форми соціального контролю. Авторська теза пов’язана з подальшою легітимізацією невдачі в’язниці у пенітенціарній політиці сучасних держав та перетворенням служб пробації, паролю та інших не-інституційних додатків на de-facto закамуфльовані «філії» ув’язнення. Крім того, до уваги повинні братися кількісні та якісні статистичні показники перебування «девіантів» під наглядом служб пробації або аналогічних структур. За результатами проведеного дослідження робиться висновок, що за останні 20 років відбулося зростання кількості ув’язнених на глобальному світі. Країни Африки демонструють, як і раніше, зростання кількості в’язничного населення, хоча комплексна регіональна картина є достатньо контраверсійною з огляду на те, що значна кількість африканських країн, навпаки, підтримують тенденцію до зниження загальної кількості ув’язнених. Щодо країн Америки, то саме південноамериканські країни здебільшого забезпечують таке зростання з паралельним зниженням кількості ув’язнених у Сполучених Штатах Америки за останні роки. В цілому ситуація є стабільною у більшості країн Азії, хоча у залишку можна констатувати певне зростання кількості ув’язнених. В країнах Океанії можна спостерігати, що зниження загальної кількості в’язничного населення не відбулося взагалі.
І, насамкінець, лише країни Європи завдяки тривалому впровадженню політики, спрямованої на зниження кількості ув’язнених, демонструють значний прогрес у декарцерації, замінюючи традиційні карцерні механізми іншими, більш гнучкими формами соціального контролю.