Питання Криму в українських геополітичних доктринах першої половини ХХ сторіччя

Анотація

Стаття присвячена аналізу висвітлення питання Криму для існування та розвитку української державності в геополітичних вченнях українських мислителів першої половини ХХ століття. Для них «кримське питання» є складовою теоретичних шукань щодо геополітичних напрямних розвитку України в минулому, сучасності і у майбутньому. Наголошується, що розгляд географічного фактору як важливого чинника політики має значну історичну традицію. Відзначається, що українські теоретики геополітики першої половини ХХ століття виходили з того, що саме оволодіння північним узбережжям Чорного моря забезпечувало Україні вихід до комунікаційного простору як з точки зору оборони, політичної взаємодії з її партнерами, так і сприяло розвитку торгівельно-економічних зв’язків. Наголошується, що в працях, аналізованих в даній статті, йдеться про те, що геополітичне значення кримського півострова, чорноморського простору й українських земель є практично незмінним в різні історичні епохи від часів античності, до подій початку ХХ сторіччя. Відзначається, що втрата Криму у 1918 році розцінювалась представниками української геополітичної думки першої половини ХХ сторіччя як стратегічна поразка, що була, серед іншого зумовлена якістю тогочасної вітчизняної політичної еліти та браком у неї фундаментальних геополітичних знань. При цьому мислителями звертається увага на те, що тогочасні політичні партнери молодої української держави керувалися у своїх діях, перш за все, виходячи з власних національних геополітичних інтересів. Робиться висновок про актуальність теоретичних напрацювань представників української політичної думки першої половини ХХ сторіччя в ситуації, що складається навколо України і у всьому східноєвропейському регіоні, в тому числі й у питанні деокупації і повернення кримського півострова під юрисдикцію України.