М’яка сила Турецької Республіки: культурно-освітні аспекти
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.4.13Ключові слова:
м’яка сила; публічна дипломатія; Турецька Республіка; культурна дипломатія; освітня дипломатія; зовнішня політикаАнотація
Глобалізація і зміна балансу сил у світі привели до змін в міжнародній політиці і появи нових форм дипломатичної діяльності. У своїй зовнішній політиці держави все більше надають значення суспільній думці громадян інших країн, а також формам спілкування і взаємодіям, які ці суспільства встановлюють один з одним. Нове розуміння дипломатії відтепер надає більше значення м’якій силі, культурі і громадянському суспільству, побудові національного бренду. Політика та спосіб використання м’якої сили реалізується, в першу чергу, за допомогою культурної дипломатії, яка ґрунтується на пошуку загальних рис між різними культурами. У даній статті розглядається поняття м’якої сили (soft power), що являє собою важливе питання сучасної теорії міжнародних відноси. Концепція м’якої сили, що виражає інший вимір влади – це тип влади, який важче визначити, виразити, виміряти та оцінити. На сьогодні можна стверджувати, що використання м’якої сили є найбільш вживаним методом міжнародних акторів, що відбувається зі зміною міжнародної структури та розвитком умов у цьому напрямку. У цьому контексті в статті досліджується м’яка сила Турецької Республіки, її роль у зовнішній політиці та способи реалізації. Автори окремо фокусуються на культурно-освітніх аспектах формування Туреччиною своєї ідентичності в світі, напрямках її публічної дипломатії та ролі окремих інститутів та державних органів у цьому процесі. Після закінчення «холодної війни» Туреччина пережила декілька етапів політичної трансформації та змін ідеологічних концептів своєї зовнішньої політики. Керуючись ідеями пантюркізму та необхідністю економічного розвитку, в останнє десятиріччя 2000-х років ТР збільшує свою присутність в регіоні, особливо в тюркомовних країнах. Культурна експансія стає моделлю використання м’якої сили, створює національний імідж країни, але не дає бажаних результатів. Стверджується, що концепція м’якої сили відграє більшу роль у зовнішній політиці Туреччини саме в період після приходу до влади ПСР та стала новим виміром ії зовнішньополітичної стратегії
Посилання
Agency: TİKA in a Changing Domestic and International Setting”, Turkish Studies, Vol.13, No.4, pp. 647-664.
Blinken A. J. Winning the War of Ideas. The Washington Quarterly. 2010. № 25(2). Р. 101–114.
Carr E. H. The Twenty Years’ Crisis 1919-1939: An Introduction to the Study of International Relations. London : Macmillan. 1946. 159 р.
Castells M. The New Public Sphere: Global Civil Society, Communication Networks, and Global Governance/ The Annals of the American Academy of Political and Social Science. 2008. Vol. 616. No. 1. P. 78-93.
Christopher R. Public diplomacy comes of age. The Washington Quarterly. 2002. Vol. 25 (2). Р. 73– 83. URL: 10.1162/01636600252820144
Cağatay, S. November 2002 Elections and Turkey’s New Political Era. Middle East Review of International Affairs, 2002. Vol.6, No 4. P.40-53
Gilboa E. Searching for a Theory of Public Diplomacy. The Annals of the American Academy of Political and Social Science, 2008. Vol. 616(1). URL: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/0002716207312142
Global Soft Power Index // URL: https://brandirectory.com/globalsoftpower/download/brand-finance-globalsoft-power-index-2021.pdf //
Hans T. Communicating with the world: U.S. Public Diplomacy Overseas. N.Y. : Palgrave Macmillan, 1990. 223 p.
International Communication and the New Diplomacy / Ed. A.S. Hoffman. Bloomington: Indiana University Press, 1968. Р. 98-117.
Kalin I. Soft Power and Public Diplomacy in Turkey. Perceptions, 2011. Vol. 16. No 3 (Autumn). Р. 5-23.
Mark L. Public Diplomacy. London : The Foreign Policy Centre, 2002. 289 p.
Melissen J. The New Public Diplomacy. Soft Power in International Relations. Palgrave Macmillan. 2005. 401 p.
Nicholas J. Cull. Public Diplomacy: Lessons from the Past. University of Southern California, Los Angeles. April 2007. 317 p.
Nisbet E. C., Nisbet M. C., Scheufele D. A. & Shanahan J. E. Public Diplomacy, Television News, and Muslim Opinion. The Harvard International Journal of Press/Politics. 2004. Vol. 9. No. 2. Р. 11– 37.
Nye J., Armitage R. S. A Smarter, More Secure America: Report of the Commission on Smart Power, Center for Strategic and International Studies. Armitage. 2007. November. 6. р.
Nye J. Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. New York: Basic Books, 1990; Idem. Soft Power: The Means to Success in World Politics. New York: Public Affairs Group, 2004. 284 р.
Nye, J. Get Smart: Combining Hard and Soft Power. Foreign Affairs. 2012. Vol. 88. №. 4. P. 160- 163.
Nye J. S. Soft Power. The Means to success in world politics. N.Y. : Public Affairs, 2004. 240 р.
Nyе J. S. The Paradox of American Power: Why the World’s Only Superpower Can’t Go It Alone. New York : Oxford University Press, 2003. P. 68.
Routledge handbook of public diplomacy / ed. by N. Snow, Ph. Taylor. N.Y. : Routledge, 2009. P. 13-35.
Snow Ph., Taylor Ph. (2009), Routledge handbook of public diplomacy. Press Routledge, New York, 402 p. [USA]
The Edward Murrow center on public diplomacy official cite, defenitios of public diplomacy. URL : http://fletcher.tufts.edu/Murrow/Diplomacy/Definitions
The foreign desk soft power // Monocle, URL: https://monocle.com/radio/shows/the-foreign-desk/361/
TIKA. Annual reports // URL: https://www.tika.gov.tr/tr/yayin/liste/tika_faaliyet_raporlari-22
Ulusal Kamu Diplomasisi Strateji Belgesi ve Eylem Planı” hazırlandı. Presidency’s Directorate of Communications Publicationas // URL: https://www.iletisim.gov.tr/turkce/haberler/detay/ulusal-kamu-diplomasisistrateji-belgesi-ve-eylem-plani-hazirlandi
What is Public Diplomacy? United States Information Agency Alumni Association. Updated. 2002. September 1. URL : http://pdaa.publicdiplomacy.org/?page_id=6
Yesil B. Transnationalization of Turkish dramas: Exploring the convergence of local and global market imperatives, Global Media and Communication., 2015. Vol. 11 No. 1. Р. 43–60.
Yunus Emre Enstitüsü. Faaliyet Raoporları. // URL. https://www.yee.org.tr/tr/yayinlar?k=23
