Мирні зібрання як інструмент впливу екологічних партій та громадських організацій на політичні процеси в Україні

Анотація

У статті досліджено мирні зібрання як один із інструментів екологічних політичних партій та громадських організацій в контексті їх впливу на політичні процеси в Україні.
Встановлено, що специфіка організаційних особливостей, гасел та інших особливостей мирних зібрань українських екологічних партій та громадських організацій змінювалися з кінця 1980-х років та в роки незалежності. Зокрема потужним стимулом для їх активізації та проведення протестних мирних зібрань стала Чорнобильська катастрофа 1986 року. Станом на 2021 рік спектр проблем, які стають причиною та приводом для мирних зібрань, дуже широкий. Однією із найбільш актуальних стає проблема пом’якшення наслідків негативних змін клімату та адаптації до них.
В рамках дослідження не виявлено суттєвих відмінностей між специфікою використання мирних зібрань екологічними партіями та екологічними громадськими організаціями. Всі суттєві відмінності пов’язані із різним статусом цих організацій та їх відношенням до виборчого процесу. Натомість сценарії мирних зібрання протестного типу (демонстрації, марші, пікетування), а також акції позитивного спрямування (прибирання, благоустрій, садіння дерев тощо) для екологічних партій та громадських організацій в своїх характерних рисах є однаковими.
Напередодні та під час виборчих кампаній спостерігається активізація екологічних партій та громадських організацій у проведенні мирних зібрань. Їх специфіка залежить від типу виборів: під час загальнодержавних такі акції бувають як локальними, так і загальнодержавними. Під час місцевих виборів мирні зібрання мають переважно локальний характер та присвячені локальним проблемам.
Популярними типами акцій у виборчий період є акції протесту із гаслами та вимогами до влади, оскільки у переважній більшості випадків екологічні партії в Україні знаходяться в опозиції або критично оцінюють дії влади: як на центральному, так і локальному рівні. Екологічні громадські організації відповідно до свого статусу дають поради та формулюють вимоги до учасників виборів та закликають їх включити екологічні програми та зобов’язання у свої програми, зокрема у формі «екологічного порядку денного».