Публічна дипломатія як засіб «м’якої сили» США на Близькому Сході
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.3.17Ключові слова:
Публічна дипломатія; «м’яка сила»; США; Близький Схід; близькосхідний регіон; зовнішня політикаАнотація
У статті досліджено історичний розвиток публічної дипломатії Сполучених Штатів в регіоні Близького Сходу, який умовно можна поділити на три періоди: до 1946 р. (зародження мотивів американської публічної дипломатії в регіоні Близького Сходу); 1946 – 2000 рр. (активний розвиток публічної дипломатії США в близькосхідному регіоні та перші результати); з 2001 р. (нова стратегія публічної дипломатії США на Близькому Сході – «Ініціатива співпраці на Близькому Сході»). Виділено основні завдання та мету американської публічної дипломатії в близькосхідному регіоні. Встановлено, що незмінною метою в регіоні залишається просування національних інтересів і зміцнювання національної безпеки шляхом інформування та впливу на арабську громадськість, а завданнями – демократизація урядів в регіоні та вплив на молодь.
В результаті проведеного дослідження було визначено основні проблеми, що перешкоджають успішній реалізації американської публічної дипломатії на Близькому Сході – недовіра громадськості країн Близького Сходу до зовнішньої політики США, відсутність культурної нейтральності, відмінності в стилях публічного спілкування, непристосованість до різноманітності аудиторії, ігнорування ісламу, як домінуючої релігії, «перевантаженість» інформацією. Визначено, що після президентства Д. Трампа, публічна дипломатія США на Близькому Сході потребуватиме стратегічного переосмислення для її подальшої успішної реалізації. Незважаючи на те, що у 2020 році Адміністрація Д. Трампа оголосила близькосхідний мирний план, почали з’являтись припущення, що пандемія COVID-19 призведе до подальших потрясінь у нестабільному регіоні. У перспективі, публічна дипломатія США на Близькому Сході за Адміністрації Дж. Байдена буде зосереджена на його регіональній стабільності, що в свою чергу є основним інтересом Сполучених Штатів в регіоні. Встановлено, що подальші перспективи сучасної публічної дипломатії США на Близькому Сході значною мірою залежатимуть від культурної обізнаності, визнання ісламу як основної релігії, зміни ролі жінки в близькосхідному суспільстві, переосмислення стратегії публічної дипломатії та її реформації новою владою.
Посилання
Цветкова Н. А. Американский университет за рубежом: практика создания и развития. США и Канада экономика, политика, культура. 2013. URL: http://naukarus.com/amerikanskiy-universitet-za-rubezhom-praktikasozdaniya-i-razvitiya.
Цветкова Н. А. Образовательная политика США в странах Ближнего Востока: история и современность. СПб: Вопросы образования, 2009. №4. C. 274–290.
Цветкова Н. А. Публичная дипломатия как инструмент идеологической и политической экспансии США в мире, 1914–2014 гг. СПб: Санкт-Петербургский государственный университет, 2015. 552 с.
Цветкова Н. А. Публичная дипломатия США от «мягкой силы» к «диалоговой пропаганде». СПб: Mеждународные процессы, 2015. №3. C. 122–130.
Amr H. 6 Guidelines to Improve American Public Diplomacy. Brookings. 2004. URL: https://www.brookings.edu/opinions/6-guidelines-to-improve-american-public-diplomacy/.
Douglas W., Neal J. Engaging the Muslim World Public Diplomacy after 9/11 in the Arab Middle East, Afghanistan, and Pakistan. Washington: Center for Strategic International Studies, 2013, 26 p.
Galal I. The History and Future of US Public Diplomacy. American University in Cairo, 2005. URL: https://www.globalmediajournal.com/open-access/the-history-and-future-of-us-public-diplomacy.php?aid=35168.
Global Entrepreneurship Program. United States Department of States, 2010. URL: https://2009-2017.state.gov/e/eb/cba/entrepreneurship/gep/index.htm.
Hourani A. A history of the Arab peoples. Cambridge: Belknap Press of Harvard University Press, 1991. 551 p.
Johnson S. C. Improving U.S. Public Diplomacy Toward the Middle East. The Heritage Foundation, 2004. №838. P. 1–6.
Kraidy M. Arab Media and US Policy: A Public Diplomacy. Scholarly Commons, 2008. URL: http://repository.upenn.edu/asc_papers/182.
Martin C. Preventing the Clash: Reexamining U.S. Public Diplomacy in the Middle East. University of Denver, 2012.
Melissen J. The New Public Diplomacy Soft Power in International Relations. New York: PALGRAVE MACMILLAN, 2005. 221 p.
Ment D. M. The American Role in Education in the Middle East: Ideology and Experiment, 1920–1940. Paedagogica Historica, 2011. №1. P. 173–189.
Middle East Partnership Initiative. United States Department of State. URL: https://mepi.state.gov/about-mepi/.
Nargess R. Public diplomacy; Tools of power in foreign policy; (Case study: application of public diplomacy in foreign policy of United States of America). Arabian Journal of Business and Management Review. Tehran: Tarbiat Modares University, 2014. № 10. P. 189–197.
Nye J. S. The Powers to Lead. Oxford: Oxford University Press, 2008, 240 p.
Progress achieved by the non-self-governing territories in pursuance of chapter XI of the charter. Education in the non-self-governing territories. UNESCO, 1959. P. 292 – 365.
Rugh W. A. Challenges for U.S. Public Diplomacy in the Age of Trump. Arab Media&Society, 2018. URL: https://www.arabmediasociety.com/challenges-for-u-s-public-diplomacy-in-the-age-of-trump/.
Salem P. The Biden Administration and the Middle East: Policy Recommendations for a Sustainable Way Forward. MEI Policy Center, 2021. P. 14–63.
Seib P. Public Diplomacy and the Media in the Middle East. Figueroa Press, 2013. №6. P. 5–24.
U.S. International Broadcasting. New Strategic Approach Focuses on Reaching Large Audiences but Lacks Measurable Program Objectives. GAO Report to the Committee on International Relations. House of Representatives, 2003. P. 2–49.
Update to Congress on National Framework for Strategic Communication. White House Strategic Communications Report to Congress, 2012. P. 1–9.
US Refugee Admissions Program. United States Department of States, 2009. URL: https://2009-2017.state.gov/j/prm/ra/index.htm.
Vest N. Reevaluating U.S. Partnerships in the Middle East Under the Biden Administration. Rand Corporation, 2021. URL: https://www.rand.org/blog/2021/03/reevaluating-us-partnerships-in-the-middle-eastunder.html
Zaharna R. S. The Unintended Consequences of Crisis Public Diplomacy: American Public Diplomacy in the Arab World. Foreign Policy In Focus (FPIF), 2003. №2. P. 1–3.
Zhaohui Y. Citizen Diplomacy–New US Public Diplomacy Strategy in the Middle East under the Obama Administration. Shanghai International Studies University, 2015. URL: https://doi.org/10.1080/19370679.2015.12023272/
