Сучасні демократизаційні процеси в Угорщині
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.3.2Ключові слова:
Угорщина; демократизація; влада; опозиція; політичні партії; дивергенція; конвергенціяАнотація
За допомогою індикаторів з’ясовано динаміку демократизації в Угорщині. Для відтвореної у модельному вигляді трендової динаміки демократизації політичної системи держави конкретизовано періоди флуктуації та її основні фази – дивергенції та конвергенції. Зафіксовано реперні точки, котрі свідчили про зупинення процесу демократизації. Поєднання групових та індивідуальних конвертаційних стратегій політичних лідерів дозволяло максимально впливати на визначення вектору демократизації.
Простежено незавершений цикл флуктуації, що проявлявся в тренді до конвергенції демократизації політичної системи Угорщини. Флуктуація відбувалася досить повільно і непомітно для більшості виборців у силу їх невисокого рівня політичної культури та низького рівня конвенційної участі. На основі аналізу індикаторів та сучасного політичного процесу в державі з’ясовано, що призупинення демократизації хронологічно співпадало з домінуванням в політичному полі партії Фідес. При цьому політичне поле мало один значущий політичний полюс та неструктуровану іншу його частину. Доведено, що правляча Фідес задля активної мобілізації виборців ідентифікувала себе з демократичною силою, сприймала демократичні ідеї, правила та процедури, однак при цьому імітувала гру за демократичними правилами. Посилювальний ефект відбувався за рахунок специфічних ендогенних чинників, якими були популізм, націоналізм, євроскептицизм. Доведено, що генеральна мета агента політичного поля спрямовувалася не на встановлення стійкої рівноваги між політичними силами як умови демократизації, а на поглиблення конфлікту з опонентами за рахунок звуження міжпартійної конкуренції. Угорський кейс розглянуто як суперечливий, нестабільний і малоефективний з погляду дотримання прав та свобод, міжпартійної конкуренції і без помітних позитивних тенденцій зміни якості демократії.
Посилання
Бялоблоцький З. Стабільність та ефективність урядів у політичних системах країн Східної Європи: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 470 с.
Levitsky S., Way L. The New Competitive Authoritarianism. Journal of Democracy. Vol. 31, No 1. 2020. January. P. 50 – 65.
Остапець Ю. Партійна система Угорщини. Еволюція партійних систем країн Вишеградської четвірки: досвід для України. Колективна монографія. Ужгород: Центр інформаційно-видавничої діяльності ЗІППО, 2014. С. 134–154.
Корнійчук Т., Куса І. Що таке «неліберальна демократія» і як її запроваджують в Угорщині? Незалежний культурологічний часопис «Ї». URL: https://hvylya.net/analytics/politics/shho-take-neliberalnademokratiya-i-yak-yiyi-zaprovadzhuyut-v-ugorshhini.html (дата звернення: 13.12.2018).
Bertelsmann Transformation Index. Country Report. Hungary. 2018. URL: https://www.btiproject.org/fileadmin/files/BTI/Downloads/Reports/2018/pdf/ BTI_2018_ Hungary.pdf (Last accessed: 17.01.2019).
Freedom House. URL: https://freedomhouse.org/report/freedom-world/freedom-world-2003 (Last accessed: 21.09.2019).
Kaufmann D., Kraay A., Mastruzzi M. The Worldwide Governance Indicators. Methodology and Analytical Issues. 2017. URL: www.govindicators.org (Last accessed: 15.07.2020).
Worldwide Governance Indicators. URL: https://info.worldbank.org/governance/wgi/ Home/Reports (Last accessed: 16.11. 2019).
Török G. The Political system in Hungary in political systems of Visegrad Group countries / S. Balik, W. Gizicki V. Hloušek, J. Holzer, G. Török, J. Marušiak / ed. W. Gizicki. University of Ss Cyril and Methodius in Trnava, 2012. P. 43 – 70.