Сучасні демократизаційні процеси в Угорщині
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2021.3.2Ключові слова:
Угорщина; демократизація; влада; опозиція; політичні партії; дивергенція; конвергенціяАнотація
За допомогою індикаторів з’ясовано динаміку демократизації в Угорщині. Для відтвореної у модельному вигляді трендової динаміки демократизації політичної системи держави конкретизовано періоди флуктуації та її основні фази – дивергенції та конвергенції. Зафіксовано реперні точки, котрі свідчили про зупинення процесу демократизації. Поєднання групових та індивідуальних конвертаційних стратегій політичних лідерів дозволяло максимально впливати на визначення вектору демократизації.
Простежено незавершений цикл флуктуації, що проявлявся в тренді до конвергенції демократизації політичної системи Угорщини. Флуктуація відбувалася досить повільно і непомітно для більшості виборців у силу їх невисокого рівня політичної культури та низького рівня конвенційної участі. На основі аналізу індикаторів та сучасного політичного процесу в державі з’ясовано, що призупинення демократизації хронологічно співпадало з домінуванням в політичному полі партії Фідес. При цьому політичне поле мало один значущий політичний полюс та неструктуровану іншу його частину. Доведено, що правляча Фідес задля активної мобілізації виборців ідентифікувала себе з демократичною силою, сприймала демократичні ідеї, правила та процедури, однак при цьому імітувала гру за демократичними правилами. Посилювальний ефект відбувався за рахунок специфічних ендогенних чинників, якими були популізм, націоналізм, євроскептицизм. Доведено, що генеральна мета агента політичного поля спрямовувалася не на встановлення стійкої рівноваги між політичними силами як умови демократизації, а на поглиблення конфлікту з опонентами за рахунок звуження міжпартійної конкуренції. Угорський кейс розглянуто як суперечливий, нестабільний і малоефективний з погляду дотримання прав та свобод, міжпартійної конкуренції і без помітних позитивних тенденцій зміни якості демократії.
Посилання
Бялоблоцький З. Стабільність та ефективність урядів у політичних системах країн Східної Європи: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2013. 470 с.
Levitsky S., Way L. The New Competitive Authoritarianism. Journal of Democracy. Vol. 31, No 1. 2020. January. P. 50 – 65.
Остапець Ю. Партійна система Угорщини. Еволюція партійних систем країн Вишеградської четвірки: досвід для України. Колективна монографія. Ужгород: Центр інформаційно-видавничої діяльності ЗІППО, 2014. С. 134–154.
Корнійчук Т., Куса І. Що таке «неліберальна демократія» і як її запроваджують в Угорщині? Незалежний культурологічний часопис «Ї». URL: https://hvylya.net/analytics/politics/shho-take-neliberalnademokratiya-i-yak-yiyi-zaprovadzhuyut-v-ugorshhini.html (дата звернення: 13.12.2018).
Bertelsmann Transformation Index. Country Report. Hungary. 2018. URL: https://www.btiproject.org/fileadmin/files/BTI/Downloads/Reports/2018/pdf/ BTI_2018_ Hungary.pdf (Last accessed: 17.01.2019).
Freedom House. URL: https://freedomhouse.org/report/freedom-world/freedom-world-2003 (Last accessed: 21.09.2019).
Kaufmann D., Kraay A., Mastruzzi M. The Worldwide Governance Indicators. Methodology and Analytical Issues. 2017. URL: www.govindicators.org (Last accessed: 15.07.2020).
Worldwide Governance Indicators. URL: https://info.worldbank.org/governance/wgi/ Home/Reports (Last accessed: 16.11. 2019).
Török G. The Political system in Hungary in political systems of Visegrad Group countries / S. Balik, W. Gizicki V. Hloušek, J. Holzer, G. Török, J. Marušiak / ed. W. Gizicki. University of Ss Cyril and Methodius in Trnava, 2012. P. 43 – 70.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).