Інструменти експортного контролю: дублювання зусиль.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2020.1.16Ключові слова:
Комітет Цанггера, Група ядерних постачальників, експортний контроль, нерозповсюдженняАнотація
Існує розуміння, а також чіткі докази того, що надбання мирних ядерних технологій може стати поштовхом для початку програми озброєння (Індія, Ірак, Ізраїль, Лівія, Північна Корея та Пакистан). У той же час стаття IV ДНЯЗ забезпечує право держав розробляти мирні ядерні програми. Це означає, що кожна держава без ядерної зброї має невідчужуване право бути залученою до виробництва і торгівлі у ядерній сфері. Існують небезпеки розповсюдження, пов'язані з ядерною торгівлею, які в кінцевому рахунку можуть обернутися проти самої державиекспортера. Саме тому на даний момент є два основні механізми, що встановлюють тенденції щодо міжнародних трансферів у ядерній галузі: Комітет Цанггера (КЦ) та Група ядерних постачальників (ГЯП). З одного боку, може здатися, що ГЯП застосовує більш жорсткий контроль, оскільки вона охоплює всі держави без ядерної зброї відповідно до угод про гарантії МАГАТЕ, незалежно від членства в ДНЯЗ, тоді як КЦ не ставить під сумнів держави, які є членами ДНЯЗ. У той же час, ГЯП співпрацює з Індією, яка має лише конкретну угоду з МАГАТЕ. Група також дозволяє санкціонувати трансфери, якщо вони необхідні для безпечної експлуатації існуючих об'єктів. Остаточні рішення щодо трансфертів все ще залишаються на розсуд самих держав, оскільки механізми експортного контролю не є юридично обов'язковими, якщо вони не імплементовані в національне законодавство. На жаль, існуюча система нерозповсюдження ядерної зброї передбачає дублювання функцій у двох вищезгаданих інституціях, що контролюють експорт ядерних товарів та товарів подвійного призначення. Два клуби відмовляються вступати у офіційні стосунки один з одним, незважаючи на вже існуючий механізм обміну інформацією між ними та на те, що більшість членів обох груп також збігаються. Дана стаття показує, у тому числі на прикладі кейс-стаді, що ці інституційні елементи не достатньо ефективні та не здатні впоратися із сучасними викликами.Посилання
Anthony, I., Ahlstrom, C., Fedchenko, V. Reforming nuclear export controls: The future of the nuclear suppliers group Oxford; New York: Oxford University Press, 2007. 136 p.
Berndorfer, T. Nuclear commerce. [electronic resource]: Its control regime and the non-proliferation treaty. Hamburg: Diplomica Verlag, 2009. 146 p.
Permanent Mission of Ukraine to the International Organizations in Vienna. About Zangger Committee. URL: http://vienna.mfa.gov.ua/en/ukraine-io/zangger-commitee/about. (Access date: 10.01.2020).
NTI. Zangger Committee (ZAC). URL: http://www.nti.org/learn/treaties-and-regimes/zangger-committee-zac/ (Access date: 10.01.2020).
Jones, S. The multilateral export control regimes. In Knopf, & W. Jeffrey (Eds.), International cooperation on WMD nonproliferation (pp. 23-45). Athens, GA: University of Georgia Press, 2016.
IAEA. INFCIRC/209. Vienna, Austria: The International Atomic Energy Agency, 1974.
IAEA. INFCIRC/209/rev.3. Vienna, Austria: The International Atomic Energy Agency, 2014.
Abbasi, R. Pakistan and the Nuclear Suppliers Group. URL: http://www.e-ir.info/2017/01/11/pakistan-and-the-nuclear-suppliers-group-nsg/ (Access date: 12.01.2020).
Bano, S. India and Nuclear Suppliers Group (NSG) membership. Global Change, Peace & Security, 27(2), 2015, p. 123-137. doi:10.1080/14781158.2015.998992
Sharma, L., Pandey, A. Should India be a member of the NSG? International Policy Digest, 3(6), 2016, p. 106-108.
NTI. Nuclear Suppliers Group (NSG). URL: http://www.nti.org/learn/treaties-and-regimes/nuclear-suppliers-group-nsg/(Access date: 12.01.2020).
IAEA. More on safeguards agreements. URL: https://www.iaea.org/topics/safeguards-legal-framework/More-on-safeguards-agreements (Access date: 08.01.2020).
UNODA. Treaty on the Non-proliferation of Nuclear Weapons. URL: http://disarmament.un.org/treaties/t/npt (Access date: 05.01.2020).
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).