Прямі вибори прем’єр-міністра як індикатор атипової парламентської системи правління в Державі Ізраїль (1996–2003).
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.4.6Ключові слова:
система державного правління, парламентаризм, атиповий парламентаризм, виборча реформа, інститут прямих виборів прем’єр-міністра, фракціоналізація партійної системи, Держава ІзраїльАнотація
У рамках республіканської форми державного правління функціонують/функціонували такі парламентські системи державного правління, які формально і/чи фактично відрізняються/відрізнялися від традиційних/типових парламентських. При цьому, індикаторами розрізнення типових й атипових парламентських систем державного правління можуть бути вкрай варіативні чинники політичного процесу та міжінституційних відносин. У цьому зрізі метою статті є визначити чинники і наслідки виборчої реформи 1992 р., а також те, чи особливості інституту прямих виборів прем’єр-міністра зумовлювали атиповість парламентської системи правління в Державі Ізраїль у 1996–2003 рр. Теоретико-методологічною основою запропонованого дослідження обрано неоінституціоналізм і його варіативні типи й парадигми.
Проаналізовано особливості виборчої реформи 1992 р. Основними чинниками, які зумовили необхідність проведення виборчої реформи 1992 р., виділено такі: формування і склад уряду фактично перебував поза впливом виборців; народне невдоволення діяльністю великих партій; фрагментація та поляризація партійної системи; диспропорційна політична влада малих партій; зростання «потенціалу шантажу» з боку малих партій; багатопартійні уряди ускладнили процес прийняття рішень; часто виникали урядові кризи.
Визначено наслідки виборчої реформи 1992 р. Згідно з показниками індексу фракціоналізації партійних систем Рея, за результатами виборів 1996, 1999 рр. фракціоналізація партійної системи зросла. Партія чи блок, що висували кандидата на посаду прем’єр-міністра отримували значно нижчу підтримку, ніж сам кандидат. Це означало, що значна частина електорату розділяла свій вибір на прямих виборах прем’єр-міністра і на парламентських виборах, голосуючи за кандидата на посаду прем’єр-міністра від однієї партії, а на виборах до Кнесету – за іншу партію.
Доведено, що особливості інституту прямих виборів прем’єр-міністра зумовлювали атиповість парламентської системи правління в Державі Ізраїль у 1996–2003 рр.
Посилання
Зазнаев О. Атипичные президентские и полупрезидентские системы / Олег Зазнаев // Ученые записки Казанского государственного университета. Серия: Гуманитарные науки. – 2005. – Т. 147. – Кн. 1. – С. 54–69.
Литвин В. Концептуалізація і теоретична дистинкція понять «форма державного правління» та «система державного правління» у політичній науці / Віталій Литвин, Анатолій Романюк // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: Сер. 22. Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. – Вип. 20: збірник наукових праць. – С. 3–12.
Ханін В. Держава Ізраїль: політика і суспільство: навч. посібник / В. Ханін, А. Романюк, В. Чернін. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. – 372 с.
Bogdanor V. Israel Debates Reform / Vernon Bogdanor // Journal of Democracy. – 1993. – Vol. 4. – No. 1. – P. 66–78.
Diamond L. Israeli democracy under stress / Larry Diamond, Ehud Sprinzak. – Boulder: Lynne Rienner Publishers, 1993. – 385 p.
Döring H. Parliaments and governments database (ParlGov): Information on parties, elections and cabinets. Cabinets of Israel [Electronic resource] / Holger Döring, Philip Manow. – Mode of access: http://www.parlgov.org/explore/ISR/cabinet/.
Elgie R. A Fresh Look at Semipresidentialism: Variations on a Theme / Robert Elgie // Journal of Democracy. – 2005. – Vol. 16. – No. 3. – P. 98–112.
Hazan R. Presidentialized Parliamentarism: Electoral versus Political Presidentialization in Israel’s Parliamentary Democracy [Electronic resource] / Reuven Y. Hazan // Paper prepared for delivery at the ECPR 28th Joint Sessions of Workshops, Copenhagen, 14–19 April. – 2000. – Mode of access: https://ecpr.eu/Filestore/PaperProposal/05d9f5ea-2233-4936-ac01-8dc9ed216e38.pdf.
Hazan R. Presidential Parliamentarism: Direct Popular Election of the Prime Minister, Israel’s New Electoral and Political System / Reuven Y. Hazan // Electoral Studies. – 1996. – Vol. 15. – No. 1. – P. 21–37.
Mahler G. The forming of the Netanyahu government: Coalition-formation in a Quasi-parliamentary setting / Gregory S. Mahler // Israel Affairs. – 1997. – Vol. 3. – No. 3–4. – P. 3–27.
Nohlen D. Elections in Asia: A data handbook [Volume 1] / Dieter Nohlen, Florian Grotz, Christof Hartmann. – Oxford University Press, 2001. – 876 p.
Sezgin Y. The Implications of Direct Elections in Israel / Yüksel Sezgin // The Turkish Yearbook. – Ankara: Ankara University Press, 2000. – Vol. 30. – P. 67–105.
Stellman H. Electing a Prime Minister and a Parliament: The Israeli Election 1996 / Henri Stellman // Parliamentary Affairs. – 1996. – Vol. 49. – No. 4. – P. 648–660.
Susser B. The direct election of the prime minister: A balance sheet / Bernard Susser // Israel Affairs. – 1997. – Vol. 4. – No. 1. – P. 237–257.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).