Емоційність політичної взаємодії (за матеріалами цифрових дискурсів України та РФ)

Автор(и)

  • Н. О. Стеблина Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2020.3.9

Ключові слова:

цифровий політичний дискурс; цифровізація; Україна; Росія; політичні емоції

Анотація

У дослідженні здійснено компаративний аналіз українського та російського неофіційних цифрових дискурсів за показниками інтенсивності політичної взаємодії та емоційності. Матеріалом для дослідження стали видання «Українська правда» та «Лента.ру». Період дослідження: 2005-2019 роки. Показники вираховувалися із допомогою комп’ютерних програм, написаних мовою Python. Зафіксовано різницю між обидвома дискурсами, особливо у період із 2005-2013 років. За показником інтенсивності політичної взаємодії – із більшими значеннями в Україні (із 1,4 до 0,9) і значно меншими в РФ (на рівні 0,41-0,47). У 2014-2015 роках в Україні показник інтенсивності знизився до 0,86-0,88, а в РФ спостерігалося незначне зростання, що пов’язуємо зі зміною інформаційної політики російського видання за часів «гібридної» війни. Загальна тенденція в українському політичному дискурсі – до спадання інтенсивності політичної взаємодії, що пов’язуємо із низкою факторів, у тому числі, із цифровізацією неофіційного масмедійного дискурсу. Ще одну відмінність між обидвома дискурсами знайдено за показником емоційності. Високі показники (0,35-0,42) в Україні у 2005-2013 роках та низькі в Росії (0,19-0,22). При цьому знаходимо позитивну кореляцію між показником інтенсивності політичної взаємодії та емоційністю в Україні та не знаходимо такої в Росії, що свідчить про те, що політична взаємодія в РФ не передбачає емоційності. Після 2014 років показники емоційності наближаються один до одного (в Україні – спадає, в РФ – зростає). Ще одна відмінність між дискурсами обидвох країн – в емоційності повідомлень про політичних акторів (перших осіб держав). Тут, аналогічно, до 2013 знаходимо значну відмінність (із високою емоційністю повідомлень про Ющенка та Януковича (хоча в останньому випадку – спостерігаємо поступове спадання показника)). У часи Порошенка продовжуємо фіксувати низькі показники, тим не менш, у 2019 році спостерігаємо найвищий показник за параметром. У РФ найменш емоційним є період Медведєва, що додатково свідчить про імітативний характер зміни влади в цій країні, а з 2014 року спостерігаємо зростання показника. Таким чином, показники емоційності та інтенсивності політичної взаємодії на початковому етапі цифровізації є важливими для того, щоб відрізнити авторитарний (російський) та перехідний (український) режими.

Посилання

Балабан Р. Політичний режим в Україні в аспекті суспільних цінностей. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса, 2012. № 6. С. 253-268.

Вайс М., Померанцев П. Повелителі брехні: інформація, культура та гроші на службі Кремля. Критика. URL: https://krytyka.com/ua/articles/povelyteli-brekhni-informatsiya-kultura-ta-hroshi-na-sluzhbi-kremlya (дата звернення: 10.11.2019)

Дейвіс Н. Новини пласкої землі. Київ: Темпора, 2011.

Євтушенко О. Політичний режим та його роль у регулюванні взаємовідносин суспільства й держави. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія"] Серія : Політологія, 2016. № 284(272), 12-16.

Мацишина І. Конструювання політичної реальності України. Вінниця: ТОВ "Твори", 2019.

Мацієвський Ю. Між авторитаризмом і демократією: політичний режим після "помаранчевої революції". Політичний менеджмент. 2006. № 5, 18-32.

Моісеєнко Д. Політичний режим постсоціалістичної України як елемент форми перехідної держави. Публічне право. 2016. № 4, 231-238.

Пантелейчук І. В. Політичний режим в Україні: проблеми демократичного транзиту. Актуальні проблеми державного управління. 2010. № 2, 282-289.

Померанцев П. Нічого правдивого й усе можливе. Львів: Український католицький університет, 2015.

Рудич Ф. М. Політичний режим та народовладдя: методологічний контекст. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2010. № 1, 7-26.

Трач А. С. Політичний режим пострадянської України: між поліцентризмом та моноцентризмом. Актуальні проблеми політики. 2015. № 55, 154-162.

Флах К. Г. Влада і злиденність преси . Київ: Академія української преси, Центр вільної преси, 2015.

Штромайєр, Г. Політика і мас-медіа. Київ: Києво-Могилянська акад, 2008.

BBC. Кто владеет СМИ в России: ведущие холдинги. Русская служба "Би-Би-Си". URL: https://www.bbc.com/russian/russia/2014/07/140711_russia_media_holdings (дата звернення: 10.11.2019).

Chadwick A. The Political Information Cycle in a Hybrid News System: The British Prime Minister and the “Bullygate” Affair. International Journal of Press/Politics. 2011. № 16 (1), 3-29.

Csaky Z. Dropping the democratic facade in Europe and Eurasia. URL: https://freedomhouse.org/report/ nations-transit/2020/dropping-democratic-facade (дата звернення: 10.18.2020).

Demertzis N. Political Emotions. In The Palgrave Handbook of Global Political Psychology / P. Nesbitt-Larking, C. Kinnvall, H. Dekker – editors. Basingstoke: Macmillan Publishers Limited, 2014, 223-241.

Gel’man V. Authoritarian Russia Analyzing Post-Soviet Regime Changes. Pittsburgh: University of Pittsburgh Press, 2015.

Gibson J. A crisis of relevance. Columbia Journalism Review. URL: https://www.cjr.org/special_report/ news-janine-gibson-newspapers-audience.php (дата звернення: 10.18.2020)

Hutchison E., Bleiker R. Theorizing Emotions in World Politics. International Theory. 2014. № 6 (3), 491-514. DOI: 10.1017/S1752971914000232

Iggers J. Good News, Bad News. Journalism. Ethics and the Public Interest. Boulder, Colo.: Westview Press, 1999.

Pleines H. Oligarchs and Politics in Ukraine. Demokratizatsiya: The Journal of Post-Soviet Democratization. 2016. № 24(1), 105-127.

Robinson N. Institutional factors and Russian political parties: the changing needs of regime consolidation in a neo-patrimonial system. East European Politics. 2012. № 28 (3), 298-309. DOI: 1080/21599165.2012.685629

Suárez E. The present crisis of Western democracy is a crisis of journalism. Nieman Reports. URL: https://niemanreports.org/articles/the-present-crisis-of-western-democracy-is-a-crisis-of-journalism/ (дата звернення: 10.18.2020)

Thompson M. Enough Said: What’s Gone Wrong with the Language of Politics? New York: St. Martin’s Press, 2016.

van Dijk T. A. What is Political Discourse Analysis? Belgian Journal of Linguistics. 1997, № 11 (1), 11-52.

Zamyatin K. Russian Political Regime Change and Strategies of Diversity Management: From a Multinational Federation towards a Nation-State. JEMIE. 2016. 15 (1), 19-49.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-12-02

Номер

Розділ

Політична культура та ідеологія