Регіональні процеси демократизації на африканському континенті з погляду транзитології та теорії «демократичних хвиль».

Автор(и)

  • V. V. Kukhta ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

DOI:

https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.3.19

Ключові слова:

Африка, демократизація, транзитологія, теорія «демократичних хвиль», політичні трансформації

Анотація

Стаття присвячена проблемі демократизації на Африканському континенті, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн в постколоніальний період.

Мотивація автора до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у визначенні моделей та концепцій демократичного переходу, в тому числі в тлумаченні його етапів, різновидів, ролі держави тощо та неоднозначними експертними оцінками вчених потенціалу «третьої хвилі» демократизації в країнах Африки.

Мета статті полягає в аналізі специфіки перебігу регіональних процесів демократизації на Африканському континенті та їх наслідків з точки зору транзитології і теорії «демократичних хвиль».

В результаті опрацювання теми розкрито ґенезу базових понять дослідження – транзитології та теорії «демократичних хвиль».

На основі аналізу наукових джерел виявлено неспівпадіння теоретичних конструкцій як наукових припущень вчених з практичними реальними результатами демократичного транзиту країн різних регіонів і частин світу. На основі врахування світоглядних (культурних, етно-національних, релігійних, ментальних) та соціально-економічних аспектів суспільного розвитку континенту уточнено зміст категорії «демократичний транзит» відносно особливостей перебігу політичних трансформацій в окремих країнах Тропічної й Південної Африки: Нігерії, Нігеру, Гвінеї, Малі та ін.

Проаналізовано етапи демократизації на прикладі Південно-Африканської Республіки як зразка демократії на континенті та прийняття моделі унітарної республіки з елементами федералізму на основі консенсусу трьох політичних сил: Африканського національного конгресу, зулуської та бурської національних партій.

В емпіричній частині дослідження здійснено проекцію теоретичних моделей демократичного транзиту на соціально-політичні процеси країн Тропічної й Південної Африки та сформульовано відповідні узагальнення щодо детермінованості демократії традиційно усталеними регіональними особливостями розвитку. Оцінено вплив на суспільні трансформації зовнішніх і внутрішніх чинників, політичних партій, національно-громадянських рухів та окремих лідерів. З’ясовано специфіку регіональних процесів, спрямованих на усунення тоталітаризму і встановлення нових політичних режимів у країнах Африки. Визначено причини гальмування демократичних перетворень на континенті та можливі шляхи їх подолання.

Сформульовано загальні висновки щодо поетапності й непрогнозованості демократичного транзиту щодо встановлення нового політичного устрою.

Посилання

Баранов Н. Трансформации современной демократии: Учебное пособие. СПб.: Балтийский государственный технический университет, 2006. 215 с.

Бєльська Т. В. Демократичний транзит: специфічна риса сучасного суспільно-політичного процесу. URL: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../09.pdf (дата звернення: 12.02.2019 р.).

Визначення і вимірювання демократії / За ред. Д. Бітема. Львів: Літопис, 2005. 318 с.

Головченко В. І., Кравчук О. А. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. Навчальний посібник. Київ: ЗАТ «Нічлава», 2006. С. 216 – 232.

Линц Х. Тоталитарные и авторитарные режимы. Неприкосновенный запас. 2018. № 4. С.16 – 62.

Мельвиль А. Ю. Демократические транзиты (теоретико-методологические и прикладные аспекты). Москва: МОНФ, 1999. 108 с.

Названы худшие диктаторы мира. URL: http://www.liveinternet.ru/users/2503040/post135531057/ (дата звернення: 21.03.2019 р.)

Наумкіна С. «Третя хвиля» демократизації: підсумки і перспективи. Український центр політичного менеджменту. URL: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=24&c=303 (датазвернення:12.02.2019 р.)

Огест Г. «Весна» Чорної Африки? Український тиждень. Світ у 2012. Київ: ТОВ «СКІМП», 2011. С. 66 – 67.

Переходы к демократии в сравнительной перспективе. Демократии с Прилагательными. Политический атлас современности. Сравнительная политика. URL: http://www.slidefinder.net/c/compar_worldpol/ compar_worldpol_7/3399831 (дата звернення: 23.03.2019 р.)

Президент Ботсваны досрочно ушел в отставку. Взгляд. URL: http://www.vz.ru/news/2008/4/1/156217.html (дата звернення: 26.05.2019 р.)

Радченко О. Демократичний транзит як механізм реформування державного управління: світові моделі та проблеми застосування. Науковий вісник. 2009. Випуск № 3. C. 21 – 32.

Ростоу Д. А. Переходы к демократии: попытка динамичной модели. Полис. 1996. №5. С. 5 – 9.

Хантингтон С. Третья волна демократии. Теория и практика демократии. Избранные тексты [Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева, Б. Г. Капустина]. Москва: Ладомир, 2006. С. 79 – 84. 375 с.

Lakoff S. Democracy: History, Theorry, Practice. Boulder, 1996. 184 с.

Stepan A., Skach С. Constitutional Framework and Democratic Consolidation: Parlamentarism versus Presidentialism. World Politics. Princepton. Vol. 46. 1993. № 1. P. 18 – 19.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку