Регіональні процеси демократизації на африканському континенті з погляду транзитології та теорії «демократичних хвиль».
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.3.19Ключові слова:
Африка, демократизація, транзитологія, теорія «демократичних хвиль», політичні трансформаціїАнотація
Стаття присвячена проблемі демократизації на Африканському континенті, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн в постколоніальний період.
Мотивація автора до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у визначенні моделей та концепцій демократичного переходу, в тому числі в тлумаченні його етапів, різновидів, ролі держави тощо та неоднозначними експертними оцінками вчених потенціалу «третьої хвилі» демократизації в країнах Африки.
Мета статті полягає в аналізі специфіки перебігу регіональних процесів демократизації на Африканському континенті та їх наслідків з точки зору транзитології і теорії «демократичних хвиль».
В результаті опрацювання теми розкрито ґенезу базових понять дослідження – транзитології та теорії «демократичних хвиль».
На основі аналізу наукових джерел виявлено неспівпадіння теоретичних конструкцій як наукових припущень вчених з практичними реальними результатами демократичного транзиту країн різних регіонів і частин світу. На основі врахування світоглядних (культурних, етно-національних, релігійних, ментальних) та соціально-економічних аспектів суспільного розвитку континенту уточнено зміст категорії «демократичний транзит» відносно особливостей перебігу політичних трансформацій в окремих країнах Тропічної й Південної Африки: Нігерії, Нігеру, Гвінеї, Малі та ін.
Проаналізовано етапи демократизації на прикладі Південно-Африканської Республіки як зразка демократії на континенті та прийняття моделі унітарної республіки з елементами федералізму на основі консенсусу трьох політичних сил: Африканського національного конгресу, зулуської та бурської національних партій.
В емпіричній частині дослідження здійснено проекцію теоретичних моделей демократичного транзиту на соціально-політичні процеси країн Тропічної й Південної Африки та сформульовано відповідні узагальнення щодо детермінованості демократії традиційно усталеними регіональними особливостями розвитку. Оцінено вплив на суспільні трансформації зовнішніх і внутрішніх чинників, політичних партій, національно-громадянських рухів та окремих лідерів. З’ясовано специфіку регіональних процесів, спрямованих на усунення тоталітаризму і встановлення нових політичних режимів у країнах Африки. Визначено причини гальмування демократичних перетворень на континенті та можливі шляхи їх подолання.
Сформульовано загальні висновки щодо поетапності й непрогнозованості демократичного транзиту щодо встановлення нового політичного устрою.
Посилання
Баранов Н. Трансформации современной демократии: Учебное пособие. СПб.: Балтийский государственный технический университет, 2006. 215 с.
Бєльська Т. В. Демократичний транзит: специфічна риса сучасного суспільно-політичного процесу. URL: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../09.pdf (дата звернення: 12.02.2019 р.).
Визначення і вимірювання демократії / За ред. Д. Бітема. Львів: Літопис, 2005. 318 с.
Головченко В. І., Кравчук О. А. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. Навчальний посібник. Київ: ЗАТ «Нічлава», 2006. С. 216 – 232.
Линц Х. Тоталитарные и авторитарные режимы. Неприкосновенный запас. 2018. № 4. С.16 – 62.
Мельвиль А. Ю. Демократические транзиты (теоретико-методологические и прикладные аспекты). Москва: МОНФ, 1999. 108 с.
Названы худшие диктаторы мира. URL: http://www.liveinternet.ru/users/2503040/post135531057/ (дата звернення: 21.03.2019 р.)
Наумкіна С. «Третя хвиля» демократизації: підсумки і перспективи. Український центр політичного менеджменту. URL: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=24&c=303 (датазвернення:12.02.2019 р.)
Огест Г. «Весна» Чорної Африки? Український тиждень. Світ у 2012. Київ: ТОВ «СКІМП», 2011. С. 66 – 67.
Переходы к демократии в сравнительной перспективе. Демократии с Прилагательными. Политический атлас современности. Сравнительная политика. URL: http://www.slidefinder.net/c/compar_worldpol/ compar_worldpol_7/3399831 (дата звернення: 23.03.2019 р.)
Президент Ботсваны досрочно ушел в отставку. Взгляд. URL: http://www.vz.ru/news/2008/4/1/156217.html (дата звернення: 26.05.2019 р.)
Радченко О. Демократичний транзит як механізм реформування державного управління: світові моделі та проблеми застосування. Науковий вісник. 2009. Випуск № 3. C. 21 – 32.
Ростоу Д. А. Переходы к демократии: попытка динамичной модели. Полис. 1996. №5. С. 5 – 9.
Хантингтон С. Третья волна демократии. Теория и практика демократии. Избранные тексты [Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева, Б. Г. Капустина]. Москва: Ладомир, 2006. С. 79 – 84. 375 с.
Lakoff S. Democracy: History, Theorry, Practice. Boulder, 1996. 184 с.
Stepan A., Skach С. Constitutional Framework and Democratic Consolidation: Parlamentarism versus Presidentialism. World Politics. Princepton. Vol. 46. 1993. № 1. P. 18 – 19.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).