Діти-комбатанти у посткофліктному періоді: проблема відповідальності і захисту прав дитини (зарубіжний досвід для України).
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.2.2Ключові слова:
діти-солдати, діти-комбатанти, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, права дитиниАнотація
Використання дітей як учасників збройних конфліктів є найжахливішим проявом дегуманізації, коли відбувається порушення невід’ємних прав людини відносно найбільш уразливих членів суспільства – дітей. Ця проблема не є виключно правовою, хоча й регулюється в достатньо повній мірі Міжнародним гуманітарним правом. Вона поширюється і на сферу моралі, актуалізує питання відтворення суспільства, оскільки діти-комбатанти, зазнаючи руйнівного впливу на власну особистість в процесі її становлення, переживаючи посттравматичний стресовий розлад, навіть отримуючи потім спеціальну допомогу, у майбутньому навряд чи зможуть розвинутися у повноцінну особистість. Проблема дітей-комбатантів є особливо актуальною для країн африканського континенту, проте, на жаль, наша держава, починаючи з 2014 р., також вносить свій внесок у цю прикру статистику. Не існує ґрунтовного, повноцінного дослідження рівня залученості малолітніх та неповнолітніх дітей до збройного конфлікту на Сході України. Це пояснюється перш за все тим фактом, що у складі регулярних частин Української армії, що функціонує на засадах вітчизняного та міжнародного законодавства, немає і не може бути осіб, молодших за 18 років, в той же час дослідження кількості дітей-комбатантів в сепаратистських збройних угрупованнях, російських парамілітарних групах і частинах регулярної армії РФ, що вторглися в нашу державу, з очевидних причин ускладнене. Метою цієї статті є аналіз зарубіжного досвіду створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів. Сучасний зарубіжний досвід створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів є цінним для України, як з точки зору використання досягнень, так і в контексті уникнення негативних наслідків. По-перше, важливим є акцент на необхідності ретельного вивчення в рамках судової процедури причин залучення дитини до участі у збройному конфлікті, суб’єктів такого залучення, з’ясування конкретних дій, що були вчинені і дитиною, і відносно дитини з їх відповідною правовою кваліфікацією. По-друге, якщо приймається рішення про заходи з покарання дітей-комбатантів, вони мають носити переважно характер пробації з обов’язковою тривалою психосоціальною реабілітацією. По-третє, надзвичайно важливим є визначення відповідальності батьків дітей-солдатів щодо неналежного виконання батьківських обов’язків, в тому випадку, якщо вони мали об’єктивну можливість не залишати дитину на територіях, непідконтрольних Українському уряду.Посилання
Про охорону дитинства: Закон України вiд 26.04.2001 № 2402-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14. (дата звернення: 29.03.2019).
Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5.04.2017 р. № 268. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/268-2017-п. (дата звернення: 29.03.2019).
Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 г., касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов (Протокол I). Женева, 8.06.1977 г. URL: https://www.icrc.org/ru/doc/assets/files/2013/ap_i_rus.pdf. (дата звернення: 29.03.2019).
Дополнительный протокол к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 г., касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера (Протокол II). Женева, 8.06.1977 г. URL: https://www.icrc.org/ru/doc/resources/documents/misc/6lkb3l.htm. (дата звернення: 29.03.2019).
Конвенция о правах ребенка. Принята резолюцией 44/25 Генеральной Ассамблеи от 20.11.1989 г. URL: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/childcon.shtml. (дата звернення: 29.03.2019).
Факультативный протокол к Конвенции о правах ребенка, касающийся участия детей в вооруженных конфликтах Принят резолюцией 54/263 Генеральной Ассамблеи от 25.05.2000 г. URL: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/rightschild_protocol1.shtml. (дата звернення: 29.03.2019).
Арзуманян Н., Пиццутелли Ф. Жертвы и палачи: вопросы ответственности, связанные с проблемой детей-солдат в Африке. Международный Журнал Красного Креста. 2003. № 852. С.429-462.
Будете плакати – вб’ємо: діти, завербовані в солдати, згадують про пережиті звірства. URL: https://trueua.info/news/budete-plakati--vbyemo-diti-zaverbovani-v-soldati-zgaduyut-pro-perezhiti-zvirstva. (дата звернення: 29.03.2019).
Бывшие угандийские дети-комбатанты опять идут в армию, но уже в правительственную. URL: https://news.un.org/ru/story/2005/02/1065941. (дата звернення: 29.03.2019).
Галанцев В. Хто він, малюк з «калашем»? Військо України. 2004. №9-10. С.23-25.
Дутли М.Т. Дети-комбатанты, захваченные в плен. Дети и война: сб. статей. Москва: МККК, 1995. С.64-80.
Платтнер Д. Защита детей в международном гуманитарном праве. Дети и война: сб. статей. Москва: МККК, 1995. С.5-20.
Правозахисники зафіксували 95 випадків, коли дітей залучали до збройного конфлікту на Донбасі. URL: https://forbiddentoforbid.org.ua/uk/pravozakhisniki-zafiksuvali-95-vipadki/. (дата звернення: 29.03.2019).
Френкель М. Гражданская война в Либерии. Международная экономика и международные отношения. 1998. № 7. С. 102-109.
Kumar K. Civil War, Women and Gender Relations: An Overview. Woman and civil war: Impact, Organisation and action. London: Boulder, 2001. Р. 5-79.
UNICEF. A major step to end the use of child soldiers. URL:www.unicef.org/noteworthy/protocol-conflict/. (дата звернення: 29.03.2019).
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).