2024-03-29T10:51:46Z
https://jpl.donnu.edu.ua/oai
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2684
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2684
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 108-113
Досвід проведення виборчих кампаній у зарубіжних країнах (на прикладі США).
Bokach, V. M.; ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2684
Array
Array
Array
Array
Розглядається досвід проведення виборчих кампаній в США, як країни з значним позитивним потенціалом у цьому напряму. Аналізуються зарубіжні методики електорального маркетингу, діяльності маркетингових і консультаційних служб. Обґрунтовується, що навіть провідні методики не повинні сліпо копіюватися вітчизняними політологами. Весь електоральний досвід, накопичений зарубіжною політичною наукою, повинен бути вивчений, виходячи з українських соціально-політичних реалій.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2685
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2685
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 114-118
Сучасна світова політика: аналіз ресурсів впливу.
Denysiuk, S. G.; Вінницький національний технічний університет
Bobruk, A. M.; Вінницький національний технічний університет
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2685
Array
Array
Array
Array
Проаналізовано основні впливові ресурси у сучасній світовій політиці. В якості суб’єктів політики розглядаються як держави, так і недержавні транснаціональні актори. Показано, що нині відбуваються зміни у способах використання ресурсів, їх вагомості та перерозподілі. Стверджується, що соціально-політичний ресурс сьогодні має значний потенціал впливу на світовій арені. Визначення політичного суб’єкта, якому належать ресурси, надає можливість спрогнозувати світовий політичний процес. Акцентується увага на тому, що українська політична еліта недостатньо використовує наявні соціально-політичні та гуманітарні ресурси для зміцнення держави.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2686
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2686
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 119-125
Універсальність кінематографу у міжнародній політичній комунікації.
Yeromin, M. B.; ДонНУ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2686
Array
Array
Array
Array
У статті йдеться про необхідність вивчення універсальності певних компонентів аудіовізуальних медіа, і у першу чергу – кінематографу, як чинника та можливого інструменту у міжнародній політичній комунікації. Наголошується на недостатній вивченості цієї проблеми у контексті політичних наук, через що існують певні складнощі у формулюванні саме політичних складових міжнародної комунікації, наявної у випадку з кінематографом. Наводяться приклади такого впливу, присутні як в історичному дискурсі, так і у сучасності. Пропонується низка термінів-концепцій, серед яких – універсальний код кінематографу як певна універсальна інформаційна складова аудіовізуальної продукції, яка зрозуміла без залежності від текстового наповнення.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2687
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2687
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 126-132
Політична самоорганізація єврейської громади Палестини.
Zaichenko, I. A.; ДонНУ
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2687
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена проблемі реалізації єврейською громадою Палестини права на формування інститутів самоуправління. Тяглість традиції політичної самоорганізації ішува (єврейської громади) з Османської доби та британського мандатного періоду сформувала не тільки передумови для безболісної зміни статусу і традиційної свідомості громади на національний. Вона також демонструє позитивний досвід практичної реалізації політичних проектів національного оновлення. На основі аналізу системи британського урядового управління підмандатною Палестиною та участі євреїв у політико-адміністративному житті країни, охарактеризовано процес утворення розгалуженої системи представницьких органів та інститутів ішува, які охоплювали всі сфери його життя. Наголошується на тому, що успіх створення «єврейського національного осередку» як переддержавної форми самоорганізації єврейської громади значною мірою зумовлювався активним міжнародним представництвом органів державного сіонізму, що сформувався в період занепаду «золотого століття» європейського націоналізму. Зазначається, що при всіх труднощах і зиґзаґах реалізації сіоністського проекту єврейського державотворення, а відтак – в умовах формування різко конфліктної ідеології з боку арабів, реалізоване єврейською громадою Палестини право на самоорганізацію може кваліфікуватися в якості ключової передумови успіху створення Держави Ізраїль.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2688
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2688
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 133-138
Комунікаційні стратегії з підтримки ідеї європейської інтеграції: досвід країн Східної Європи.
Karpchuk, N.; Східноєвропейський національний університет ім. Л. Українки
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2688
Array
Array
Array
Array
Для підтримки євроінтеграційного процесу держави-кандидати на вступ до Європейського Союзу розробляли комунікаційні стратегії та проводили широкомасштабні загальнонаціональні кампанії, у полі зору яких була громадськість і її інтереси. Оскільки рішення про вступ до ЄС приймалися на загальнонаціональних референдумах, то й постала нагальна потреба інформувати й переконати громадян у перевагах та невідворотності європейської інтеграції. У контексті євроінтеграційних прагнень України особливо цікавий досвід країн колишнього радянського табору, зокрема країн Східної Європи (Угорщини, Чехії, Словаччини, Польщі), які прагнули продемонструвати свій відхід від залежності від Сходу (колишнього СРСР і Росії) й орієнтацію на Захід (Європейський Союз). У статті запропоновано позитивні практики, які можна було б використати для комунікаційної кампанії в Україні, яка була б зорієнтовано на комунікування з громадянами з питань європейської інтеграції
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2689
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2689
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 139-144
Регіональне співробітництво як умова колективної безпеки.
Naumkina, S. M.; South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushinsky
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2689
Array
Array
Array
Array
Аналізуються два формати регіонального співробітництва «Польща – Румунія – Україна» та «Україна – Молдова – Румунія» у контексті інтеграції України в європейський простір і створення умов колективної безпеки. Дається аналіз зовнішньополітичного вектору цих країн та стислий історичний огляд розвитку взаємовідносин між ними.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2690
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2690
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 145-149
Особливості Великої Британії в контексті європейської інтеграції.
Neprytska, T.; DonNU
Neprytskyi, O.; DonNU
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2690
Array
Array
Array
Array
В статті аналізується специфіка Великої Британії в контексті європейської інтеграції. Визначені головні чинники, котрі відрізняють Сполучене королівство від її континентальних сусідів, а саме, острівне положення, історичне минуле великої супердержави, давні та міцні зв’язки з США. Всі ці фактори справили свій специфічний вплив на формування унікального політичного ставлення та поведінки Великої Британії. Вони також визначили багатовекторність британської ідентичності адже самі британці бачать себе і частиною британської нації, частиною трансатлантичного союзу, а також частиною великої європейської спільноти. В останні декади етнічний компонент ідентичності став важливим. Таким чином, було виокремлено такі рівні ідентичності як національний, етнічний та панєвропейський. Маастрихтські угоди були, напевне, ключовим елементом певного завершення процесу європейської інтеграції, адже вони де-факто створили Європейський Союз, який ми знаємо сьогодні. Процес їх прийняття та ратифікації був проаналізований у статті. Було визначено, що підписання Угоди поглибило розбіжності між євро- ентузіастами та євро-скептиками у суспільстві загалом, та в політичних колах зокрема, а також викликало конфлікт всередині партії торі, котрий призвів до поразки на парламентських виборах 1997 року, а також мав ще ряд яскравих проявів впродовж років, кульмінацією яких є Брексіт та його наслідки.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2691
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2691
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 150-154
Транскордонне співробітництво і ЄС: взаємообумовленість інтеграційних процесів.
Tkachuk, Yu. V.; ПНПУ ім. К.Д.Ушинського
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2691
Array
Array
Array
Array
В статті розглядаються інтеграційні процеси, які сьогодні формують стратегічні інтереси різних країн та їх об'єднань. Аналізується транскордонне співробітництво як інструмент вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів в рамках ЄС.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2692
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2692
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 155-161
Зміни в організаційній структурі Лейбористської партії Сполученого королівства: чинники та політичні наслідки.
Chornyak, Z. S.; ЛНУ імені Івана Франка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2692
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена аналізу чинників, які вплинули на зміни в організаційній структурі Лейбористської партії Сполученого королівства. Автор підкреслив характер і особливості трансформації на кожному етапі, починаючи від заснування партії, до керівництва Т. Блера та визначив причини і наслідки змін у партійній структурі.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2693
2016-11-02T08:05:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2693
2016-11-02T08:05:01Z
V
№ 1-2 (2016); 162-170
Філософські студії української міжнародної проблематики.
Yaroshko, O. Z.; ЛНУ імені Івана Франка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2693
Array
Array
Array
Array
У цьому дослідженні узагальнено та систематизовано науковий доробок представників філософської науки з української міжнародної проблематики. Висвітлено наукові досягнення філософів за науковими напрямами: дослідження національного розвитку Українського народу, дослідження національної ідентичності та менталітету українців, дослідження національної самоорганізації та дослідження міжнародного контексту розвитку людини, суспільства в Україні. Розглянуто особливості дослідження взаємовідносин у тріаді «людина – суспільство – держава» у наукових працях філософського профілю з української міжнародної проблематики.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2798
2017-08-10T09:44:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2798
2017-08-10T09:44:16Z
V
№ 3 (2016); 101-105
Толерантність в сучасній Україні: євроінтеграційний контекст.
Denysiuk, S.; Вінницький національний технічний університет
Neprytskyi, О.; Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського
2017-01-12
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2798
Array
Array
Array
Array
У статті аналізується роль толерантності у взаєминах між учасниками суспільно- політичної комунікації. Показані моделі і місце політичної толерантності на різних рівнях політико-комунікативних взаємозв’язків. Зазначається, що спостерігається тенденція збільшення нетолерантних проявів з боку українців по відношенню до сексуальних меншин, переселенців, мігрантів, представників інших релігійних конфесій, націй і народностей, політичних опонентів та інше. Акцентується увага на тому, що однією з умов євроінтеграції України є реалізація європейських цінностей на вітчизняному ґрунті.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2799
2017-08-10T09:44:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2799
2017-08-10T09:44:16Z
V
№ 3 (2016); 106-114
Пріоритети зовнішньополітичної діяльності соціалістичного уряду Х. Л. Родрігеса Сапатеро у 2004 – 2011 роках: європейський вектор.
Ivanytska, O. P.; ДонНУ
2017-01-12
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2799
Array
Array
Array
Array
У статті окреслена й проаналізована програма соціалістичного уряду Х. Л. Родрігеса Сапатеро у міжнародній та зовнішньополітичній царині, її новації та відмінності від програми попереднього народнопартійного уряду, провідні напрямки та пріоритети європейської політики: двосторонні відносини з європейськими країнами, стосунки з ЄС, підходи до розв’язання проблеми Гібралтару у іспано-британських відносинах.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2800
2017-08-10T09:44:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2800
2017-08-10T09:44:16Z
V
№ 3 (2016); 115-141
Інституційні атрибути кількості, розміру та членства в постійних парламентських комітетах у європейських представницьких демократіях: порівняльний аналіз (станом на грудень 2015 року).
Lytvyn, V.; ЛНУ ім. І. Франка
Romaniuk, A.; ЛНУ ім. І. Франка
2017-01-12
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2800
Array
Array
Array
Array
У науковій статті порівняльно проаналізовано інституційні атрибути кількості, розміру і членства в постійних парламентських комітетах на прикладі європейських представницьких демократій. Дослідження проведено на основі методології контент-аналізу на неоінституціоналізму, внаслідок чого було виділено різні розмірні групи парламентів/легіслатур у європейських демократіях, зіставлено кількість та розмір постійних парламентських комітетів, проаналізовано особливості членства депутатів у комітетах, виявлено принципи, техніки й формули розподілу членів та голів комітетів, а також окреслено особливості заміщення членства в комітетах. Аналізом покрито вибірку 45 представницьких демократій у Європі.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2801
2017-08-10T09:44:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2801
2017-08-10T09:44:16Z
V
№ 3 (2016); 142-147
Регіоналізація соціально-політичної та культурно-історичної спільності Балтійського регіону.
Kokorev, O. V.; ДЗ «ПНПУ ім. К. Д. Ушинського»
2017-01-12
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2801
Array
Array
Array
Array
У статті розглядаються країни Балтії з моменту приєднання їх до країн Євроатлантичного простору. Показано, що євроатлантична інтеграція стала основою зовнішньої політики країн Балтії. Хоча економічні реформи і зовнішньоекономічна переорієнтація зі Сходу на Захід носили хворобливий характер для прибалтійских товариств, не можна не відзначити, що, незважаючи на ряд істотних витрат, країни Балтії за минулі два десятиліття досягли значних успіхів на шляху інтеграції в євроатлантичні об'єднання. Ще з моменту здобуття незалежності, економіки Латвії, Литви і Естонії якісно відрізнялися від народних господарств інших радянських республік – вони володіли розвиненою інфраструктурою, мали значні енергетичні потужності, більш високий рівень добробуту. Після отримання незалежності відбувається інтенсивне співробітництво в сфері реалізації енергетичних, транспортно-інфраструктурних проектів, а також проектів, які стосуються внутрішньої безпеки. Показано, що після здобуття незалежності країни Балтії практично втратили змістовне наповнення ідеї прибалтійської співпраці. Останньою її найбільш значущою складовою залишається прихильність спільної історичної пам'яті, яку більшою чи меншою мірою на офіційному рівні демонструють всі три країни.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2802
2017-08-10T09:44:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2802
2017-08-10T09:44:16Z
V
№ 3 (2016); 148-154
Армія у суспільно-політичних процесах Іспанії першої третини ХХ століття.
Skopova, O. I.; ДонНУ
2017-01-12
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2802
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена дослідженню ролі армії в Іспанії та її впливу на суспільно-політичне життя країни в першій третині ХХ ст. Аналізуються передумови перетворення збройних сил на арбітра внутрішньополітичного життя. Досліджуються причини та прояви мілітаризації іспанського суспільства, витоки авторитарних тенденцій в системі державного управління. На конкретних прикладах доведено безпосередній вплив військового керівництва на урядові рішення і законотворчий процес. Встановлено, що військові путчі в Іспанії були традиційною відповіддю збройних сил на кризові явища у політичній системі держави. Відтак, встановлення військово-монархічної диктатури генерала М. Прімо де Рівери стало закономірним результатом кризи конституційно-монархічного ладу в Іспанії.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2803
2017-08-10T09:44:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2803
2017-08-10T09:44:16Z
V
№ 3 (2016); 155-160
Європейський вимір глобалізації.
Tykhomyrova, E. B.; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
2017-01-12
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2803
Array
Array
Array
Array
У статті аналізується проблема співвідношення регіональних інтеграційних процесів та глобалізації. Подано різні трактування цього співвідношення, зокрема європейська інтеграція розглядається як форма і спосіб регіональної реакції на глобальні виклики, як спосіб прискорити глобалізацію, «втихомирити» її американізований варіант, одна із головних рушійних сил і каталізаторів виникнення глобалізації тощо. Подано характеристику термінів «європеїзація», «брюсселізація». Важливим фактором успішної реалізації європеїзації вважається формування спільної загальноєвропейської системи цінностей як етичної основи перебігу глобалізаційних процесів у Європі. Йдеться про три альтернативні моделі глобалізації: глобалізація по-європейськи, глобалізація по-американськи, глобалізація по-ісламськи, результатом чого стала чітко сформована система глобалізаційного поділу держав, які розвиваються за європейськими, американськими та ісламськими векторами глобалізаційного розвитку, аналізуються проблеми, що стоять перед ЄС у контексті подальшого розвитку в Європі глобалізації.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/2804
2017-08-10T09:44:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2804
2017-08-10T09:44:16Z
V
№ 3 (2016); 161-166
Глобальне громадянське суспільство як актор глобальної публічної політики.
Chaltseva, O. М.; Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова
2017-01-12
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/2804
Array
Array
Array
Array
В сучасній політичній науці існує ряд підходів, які розкривають суть глобального громадянського суспільства як актора публічної політики, відповідно до змін, що відбуваються у світі. Теоретики демократичного напрямку визначають глобальне громадянське суспільство, як демократичну альтернативу глобалізації «знизу» у відповідь на глобалізацію «зверху». Ліберально-демократична ідея представлена в даному підході, як свого роду універсал, на який слід орієнтуватись в контексті глобальної взаємодії. Представники інституціонального підходу розглядають інституціоналізовані канали взаємодії між глобальним громадянським суспільством і міжурядовими організаціями. Комунікативісти наголошують на тому, що глобальне громадянське суспільство в умовах інтернетизації суттєво змінило характер взаємодії з іншими акторами політичного процесу і запровадило нові форми співробітництва.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3099
2017-03-10T08:26:26Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3099
2017-03-10T08:26:26Z
V
№ 4 (2016); 75-80
Генеза та переспективи розвитку вірмено -українського співробітництва.
Avetysian, L.V.; Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3099
Array
Array
Array
Array
У статті висвітлюється становлення та сучасний стан вірмено-українського співробітництва, перспективи його розвитку, розкриваються існуючі труднощі та вдосконалення інвестиційного клімату між державами й наміри керівництва обох країн у їх подоланні .В якості основних напрямів розвитку співпраці виділені наступні: співпраця в економічній сфері між Україною та Вірменією, необхідність реалізації спільних транспортних проектів та розвиток в гуманітарній сфері. У висновку визначені тенденції подальшого розвитку українсько-вірменських відносин.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3100
2017-03-13T13:10:02Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3100
2017-03-13T13:10:02Z
V
№ 4 (2016); 81-86
Регіональна політика ЄС: можливості використання досвіду для України.
Krasnopolska, T.M.; Національний університет «Одеська юридична академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3100
Array
Array
Array
Array
В статті розглянуто особливості становлення регіональної політики в Європейському Союзі, складові механізму реалізації такої політики на рівні ЄС та країн-членів. Визначено можливі шляхи запозичення європейського досвіду формування та реалізації регіональної політики для України.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3101
2017-03-13T13:17:43Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3101
2017-03-13T13:17:43Z
V
№ 4 (2016); 87-97
Геополітичне становище Грузії в результаті війни з Російською федерацією 2008 р.
Małachowska, K.; University of Gdansk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3101
Array
Array
Array
Array
В статті здійснюється аналіз геополітичної ситуації сучасної Грузії, яка склалася після війни з Російською Федерацією 2008 року. Зроблено висновок про те, що для Грузії п'ятиденна війна не тільки не досягла поставленої мети стати незалежною від Російської Федерації, а й призвела до військової поразки. Проте зауважено, що п'ятиденна війна не вплине на політику грузинської влади і їх прозахідну позицію і участь в енергетичних проектах.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3102
2017-03-13T13:24:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3102
2017-03-13T13:24:50Z
V
№ 4 (2016); 98-102
Внутрішні та зовнішні чинники реалізації ісламського спрямування зовнішньої політики Франції.
Malynovska, N. V.; Lesya Ukrainka Eastern European National University
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3102
Array
Array
Array
Array
У статті зроблена спроба проаналізувати важливість внутрішніх і зовнішніх факторів, які сприяють формуванню ісламського спрямування зовнішньої політики Франції. Важливість цих чинників впливає на успіх французької політики. Хвилі міграції, інтеграція мусульман у французьке суспільство, прийняття французьких норм і традицій є майбутнім Французької Республіки. У той же час Франція проводить політику втручання в арабському світі. Всі ці фактори Франція сприймає, як свою власну зацікавленість і звертає мало уваги на проблеми в міжнародному середовищі в цілому.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/3103
2017-03-13T13:45:06Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3103
2017-03-13T13:45:06Z
V
№ 4 (2016); 103-112
Стратегічні комунікації ЄС: інституціональний вимір.
Tykhomyrova, E. B.; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/3103
Array
Array
Array
Array
У статті аналізується проблема стратегічних комунікацій, яка стала особливо популярною в останні два десятиліття. Спочатку вона розглядалася переважно у наукових, політичних і комерційних колах США та деяких європейських країн. Зараз починає з’являтися в нормативних та аналітичних документах різного рівня і у нас, що фактично легітимізує це поняття в України. Оскільки не існує консенсусу щодо визначення стратегічних комунікацій, подано їх різні трактування, зокрема систематичний ряд послідовних і узгоджених заходів, що проводяться на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях і дозволяють розуміти цільові аудиторії, визначаючи ефективні канали для просування і підтримки конкретних типів поведінки. У статті розглядається інституціональний вимір стратегічних комунікацій ЄС. Йдеться про специфіку стратегічних комунікацій ДАІШ та Росії в європейському інформаційному просторі, яким мають протидіяти окремі європейські СтратКоми, що діють в арабському та східному регіонах Європейської Політики Сусідства, звертається увага на роль у системі стратегічних комунікацій ЄС координатора ЄС по боротьбі з тероризмом. Звертається увага на необхідність розширення діалогу, співробітництва та координації дій ЄС з НАТО щодо стратегічних комунікацій.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4010
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4010
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 80-86
Трансатлантичні відносини в XXI столітті та їх вплив на країни Центральної та Східної Європи.
Kandyuk, O.; Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4010
Array
Array
Array
Array
Сьогодні регіон, який часто називають "Новою Європою", проходить дуже складний період політичної історії. Більшість держав цього регіону знаходяться на певній стадії завершальних перетворень, долаючи геополітичні форми радянського періоду та повторно фокусуючи на тій або іншій формі регіональної або глобальної інтеграції. Подібна ситуація склалась в Центральній і Східній Європі у кінці XX століття. В обох випадках вплив іноземних акторів, і передусім Євросоюзу та США, чия політика головним чином сформувала подальшу парадигму розвитку в цих регіонах, мав першорядну вагу. Ці держави фактично стояли перед дилемою вибору між розвитком атлантичного вектору (позиція США традиційно сильна в цьому регіоні) зовнішньої політики та поглибленням процесів інтеграції в межах Євросоюзу, до якого вони здебільшого належать.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4011
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4011
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 87-94
Кадафі на міжнародній арені.
Bartosz, Wiącek; University of Gdansk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4011
Array
Array
Array
Array
Каддафі був важливою людиною у світовій політиці. У Європі він був відомий своєю ексцентричною поведінкою, порушенням встановлених людських законів і підтримкою тероризму. У Африці Каддафі вважався великим другом, якого іноді називали королем Африки внаслідок його участі в захисті інтересів африканського континенту. Будучи лідером Лівії, він став однією з найвпливовіших осіб у своєму регіоні. Каддафі зміг вдало використати природну ренту від природних ресурсів, наявних в Лівії. Накопичення цих ресурсів сприяло зростанню його вляиния у світовій політиці. Фонд Лівійської африканської інвестиційної компанії, створений Каддафі, допоміг підняти рівень життя багатьох жителів Африки. Зокрема його інвестиції сприяли розвитку сфери інфраструктури, комунікацій, готельного бізнесу та ін. На жаль, частина накопичених коштів потрапила в руки терористичних та націоналістичних організацій у всьому світі, які використовували їх для реалізації своїх політичних програм. Каддафі намагався вирішити багато міжнародних проблем у ролі посередника в конфліктах, але одночасно став каталізатором інших важливих міжнародних політичних труднощів.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4012
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4012
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 95-100
Політика залучення діаспори: новий тип транснаціоналізму.
Volkova, Ya.; Odessa I.I. Mechnikov National University
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4012
Array
Array
Array
Array
У сучасному глобалізованому світі мільйони людей живуть за межами країни свого походження. Сьогодні майже кожна держава має свою діаспору. За останні два десятиліття кількість держав, які проводять політику залучення своєї національної спільноти за кордоном, істотно збільшилася. Зростаюча кількість досліджень, проведених численними академічними інститутами, звертає увагу політиків на роль, яку відіграють мігрантські і етнічні спільноти, а також окремі мігранти в розвитку країн походження, приймаючих країн та їх впливу на міждержавні відносини. У даній статті поєднані дві концепції - діаспора і транснаціоналізм, які мають справу з однією і тією ж категорією осіб, пов'язаних з примусовою та добровільної міграцією, розкриваються подібності, а також відмінності між ними. У статті також представлена оригінальна типологія політики залучення діаспори і викладена теоретична основа для розуміння того, чому і коли держави посилюють свою взаємодію з населенням за кордоном і які чинники впливають на здійснення політики залучення діаспори.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4013
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4013
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 101-106
Концептуальне забезпечення політики США щодо країн Перської затоки на прикладі відносин з Іраном.
Pavliuk, О. І.; Higher State Educational Establishment of Ukraine “Bukovinian State Medical University”
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4013
Array
Array
Array
Array
У статті досліджуються основні чинники формування політики США щодо країн Перської затоки, стратегії та механізми її здійснення на прикладі відносин з Ісламською Республікою Іран. Аналізуються концептуальні підходи політики Сполучених Штатів у регіоні Близького і Середнього Сходу. У постбіполярному світі стримування Ірану стало для США основним компонентом політики в близькосхідному регіоні. З точки зору Сполучених Штатів, це обумовлено тим, що Іран продовжує підтримувати міжнародний тероризм, прагне до експорту ісламської революції, нарощує свої військово-технічні можливості, включаючи розвиток ядерної програми, перешкоджає врегулюванню палестино-ізраїльського конфлікту. У відповідь, здійснюючи тиск на іранську економіку, США намагаються обмежити фінансові можливості Ірану спонсорувати свою протиправну активність. Автор стверджує, що стабільним і пріоритетним чинником формування політики США щодо вказаного субрегіону виступали економічні інтереси, обумовлені наявністю тут величезних енергетичних ресурсів. Найважливішим із економічних інтересів був і залишається доступ до нафтогазових запасів, а саме видобуток, переробка і реалізація арабської нафти.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4014
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4014
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 107-110
Моделі національної безпеки: досвід для України.
Litvin, L. А.; Східноукраїнський національний
університет імені Володимира Даля
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4014
Array
Array
Array
Array
Метою роботи є проаналізувати моделі національної безпеки провідних держав світу, вивчити досвід іноземних держав у забезпеченні ефективної реалізації національної безпеки. Розглянуті такі моделі національної безпеки держав як модель світового панування, регіонального лідерства, ядерного стримування, нейтральну і колективну моделі. Охарактеризовані особливості цих моделей. Зазначено, що вивчення особливостей світових моделей національної безпеки надасть змогу виробити оптимальну модель національної безпеки для сучасної української державності. Також розглянуті більш конкретні можливі моделі національної безпеки України, запропоновані українськими дослідниками. Окреслені чотири варіанти стратегічного вибору можливої моделі національної безпеки для України: неприєднання / нейтралітет; європейська інтеграція без членства в НАТО (так звана «фінляндизація»); двосторонні союзи та субрегіональне партнерство; вступ до НАТО. Зазначено, що на даному етапі розвитку національна безпека української держави не належить до вищезазначених моделей у чистому вигляді. Національну безпеку України доречно віднести до гібридної моделі. На сучасному етапі Україні необхідно чітко визначитися з моделлю національної безпеки.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4015
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4015
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 111-117
Східне партнерство у зовнішній політиці Польщі.
Blyzniak, O.А.; National University of Ostroh Academy
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4015
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена внеску Польщі у формування та реалізацію Східного партнерства. Проаналізовано причини зацікавленості Польщі країнами, що розташовані на Схід від її кордонів. Визначено особливості польсько-шведського проекту Східного партнерства та фактори, які не дозволили реалізувати його у повній мірі. Прослідковані позиції впливових польських політичних партій та їх вплив на реалізацію Східного партнерства у сучасних умовах. Досліджено польсько-українську співпрацю, як пріоритетну, у рамках вказаної ініціативи ЄС.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4016
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4016
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 118-124
Відродження концепту «Міжмор’я» в контексті подолання російської експансії.
Chupriy, L. V.; Центр соціально-політичних досліджень «Генеза»; Національний авіаційний університет
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4016
Array
Array
Array
Array
В cтaттi aнaлiзуютьcя ocнoвнi зoвнiшньoпoлiтичнi вeктopи Укpaїнcькoї дepжaви: євpaзiйcький, євpoпeйcький, пiвдeннo-cхiдний. Акцeнтуєтьcя увaгa нa poзpoбцi пiвдeннo-cхiднoгo гeoпoлiтичнoгo нaпpяму шляхoм пpaктичнoгo втiлeння кoнцeпту «Мiжмop’я» в умoвaх пocилeння мiжнapoдних викликiв. Ідею створення балто-чорноморського союзу підтримувало ряд українських та зарубіжних діячів: Йoзeф Пiлcудcький Зiґфpiд Мeйєpoвiц, Михайло Грушевський, Cимoн Пeтлюpa, Тaдeуш Гoлувкo, Влaдиcлaв Ciкopcький, Яpocлaв Кaчинcький інші. Зазначається, що реалізація пpoeкту «Мiжмop’я» мaтимe знaчнi гeoпoлiтичнi, eкoнoмiчнi тa coцioкультуpнi пepeвaги. Мiцний aльянc нeзaлeжних дepжaв Цeнтpaльнoї i Cхiднoї Євpoпи cтaв би aдeквaтнoю вiдпoвiддю нa eкcпaнciю aгpecивнoї євpaзiйcькoї iмпepiї, щo є нeбeзпeчним для вciх кpaїн Євpoпи, aлe ocoбливo для Укpaїни, тaк як pociйcькi гeoпoлiтики нaмaгaютьcя зaпepeчити icнувaння нeзaлeжнoї Укpaїнcькoї дepжaви, aкцeнтуючи увaгу нa тoму, щo її виникнeння булo випaдкoвим.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4017
2017-10-31T13:45:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4017
2017-10-31T13:45:50Z
V
№ 1-2 (2017); 125-129
Класифікація «мозкових центрів» світу: основні підходи.
Maievska, O. M.; Національний авіаційний університет
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4017
Array
Array
Array
Array
статті розглянуті основні класифікації «мозкових центрів» світу, а також розмежовано поняття «мозкового» та «аналітичного» центру. Зроблено спробу визначити та порівняти основні підходи провідних вчених та практиків до класифікації даних організацій. Нині «мозкові центри» активно розвиваються і посідають вагоме місце серед впливових суб’єктів внутрішньої та зовнішньої політики. Крім того, сучасні тенденції розвитку суспільства сприяли появі аналітичних структур транснаціонального характеру. Ці «мозкові центри» займаються дослідженням питань глобального та регіонального характеру і залучають до співпраці вчених з різних країн. З огляду на такі тенденції авторкою здійснено систематизацію «мозкових центрів» за рівнем організації діяльності та представлено коротку характеристику кожної групи.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4088
2017-10-31T14:00:52Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4088
2017-10-31T14:00:52Z
V
№ 3 (2017); 114-120
Участь Великої Британії у міжнародних миротворчих місіях ООН (1990 – 2010 рр.).
Polishchuk, P. A.; Донецький національний університет імені Василя Стуса
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4088
Array
Array
Array
Array
У статті йдеться про історію становлення та розвиток миротворчої діяльності ООН; аналізується джерельна база та історіографія проблематики; досліджуються миротворчі доктрини Великої Британії та їх еволюція; наводяться приклади безпосередньої участі британських військовиків у миротворчих місіях ООН.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4089
2017-10-31T14:39:31Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4089
2017-10-31T14:39:31Z
V
№ 3 (2017); 121-125
Дослідження регіональної безпеки «незахідними» теоріями міжнародних відносин.
Tykhonenko, I. V.; Чорноморський національний університет
імені Петра Могили
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4089
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена дослідженню регіональної безпеки «незахідними» теоріями міжнародних відносин. «Незахідні» або постколоніальні теорії міжнародних відносин виникли як критика класичних теорій, які насамперед аналізують безпекові тенденції та утворення регіонів у Західному світі. Розвиток тенденції до утворення регіонів так званими країнами «третього світу», які мають колоніальне минуле та певні особливості внутрішньополітичного розвитку, що впливають на розбудову ними регіональної системи безпеки виявив неефективність класичних теорії у її дослідженні. Автором проаналізовано підхід «незахідних» теорій міжнародних відносин до вивчення регіональної безпеки на прикладі «реалізму пригноблених» М. Аюба і теорії регіональних війни та миру Б. Міллера. Дані теорії з’ясовують особливості становлення безпеки у регіонах утворених постколоніальними державами і визначають передумови виникнення ситуації війни та миру у них.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4947
2018-01-23T09:44:42Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4947
2018-01-23T09:44:42Z
V
№ 4 (2017); 91-96
Трансформація концепцій національної безпеки в умовах глобалізації.
Alekseenko, I.; Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Кuras, A.; Київський національний університет харчових технологій
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4947
Array
Array
Array
Array
В даній статті розглядаються поняття «безпека», «національна безпека», концепції та види національної безпеки крізь призму викликів та загроз глобалізації.Як відмічають автори, в силу трансформації відносин між державою, суспільством і громадянином, а також під впливом процесів демократизації категорія «безпека» наповнюється новим змістом, змінюється її парадигма.Політичний простір сучасного світу не одноманітний, існування в ньому безлічі демократичних і авторитарних практик створює варіативність як в розумінні безпеки, так і в формуванні системи її забезпечення. У зв'язку з цим переосмислення методологічних і концептуальних основ національної безпеки в контексті процесів глобалізації сучасних державах є надзвичайно актуальним.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4948
2018-01-23T09:44:43Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4948
2018-01-23T09:44:43Z
V
№ 4 (2017); 97-102
Енергетичний чинник у російсько-австрійських відносинах у контексті агресії Росії проти України.
Dyrda, A.; Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4948
Array
Array
Array
Array
У статті представлено вплив ененергетичних інтерсів Австрії та її співпраці у цій сфері з Росією на зовнюшню політику у контексті російської агресії проти України. Проаналізовано також значення енергетичного фактору для реалізації антиросійської санкційної політики США та ЄС, членом якого є Австрія. Яскравим прикладом впливовості економічної співпрації Австрії з Росією став проект «Nord Stream – 2». Доведено, що економічний прагматизм та прагнення стати впливовим учасником на європейському енергетичному ринку стали підставою для політико-дипломатичного маневрування Австрії. Наведені у статті факти свідчать про двозначність політичної позиції Австрії щодо антиросійських санкцій під час головування в ОБСЄ. На основі аналізу зроблено висновок, що непослідовність позиції щодо агресії Росії проти України сприяє мінімізації економічних збитків за рахунок погіршення міжнародного іміджу Австрії як нейтральної держави.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4949
2018-01-23T09:44:43Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4949
2018-01-23T09:44:43Z
V
№ 4 (2017); 103-107
Політичний імператив перетворень в ЄС крізь призму концепції «третього шляху».
Zavadskiy, V.N.; Донецький національний університет імені Василя Стуса
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4949
Array
Array
Array
Array
Представлена стаття присвячена вивченню політичної складової стратегії розвитку Європейського Союзу на початку XXI століття. Автором запропонована концепція пізнання процесів євроінтеграції крізь призму філософського осмислення (мерізм та холізм) поєднану з використанням синергетичного підходу.Аналізуються основні положення концепту «третього шляху» як складової політичного імперативу розвитку ЄС. З огляду на тенденції розвитку Євросоюзу в останні 10 років, все більш серйозно проявляється системна криза, яка полягає в гальмуванні інституційних процесів, неможливості подальшого поглиблення інтеграції. Одним з ключових компонентів стратегії розвитку Співтовариств на сучасному етапі стає розвиток «людського капіталу», як основи функціонування інтеграційної системи.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4950
2018-01-23T09:44:43Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4950
2018-01-23T09:44:43Z
V
№ 4 (2017); 108-114
Простір як фундаментальна категорія в теоріях німецько-центричної геополітики.
Lepska, N.V.; Запорізький національний університет
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4950
Array
Array
Array
Array
Статтю присвячено з’ясуванню сутності категорії простору в класичній німецько- центричній геополітиці. Розглянуто розуміння просторової організації світу, просторового функціонування та розвитку держави у фундаментальних працях засновників геополітики Ф. Ратцеля, Р. Челлена, фундатора німецької класичної школи геополітики К. Ґаусхофера. Звернуто увагу на відмінності та теоретико-методологічні традиції у дослідженні просторової організації світу та європейського континенту в науковому доробку названих авторів. Наголошено, що основи наукової категоризації простору, закладені в класичних теоріях німецько-центричної геополітики, не втратили свого евристичного значення й до сьогодні. У підсумку актуалізовано необхідність врахування специфіки сучасних геополітичних зрушень та, зокрема, кардинальних змін європейської просторової організації, щодо переосмислення і осучаснення категорії «простір».
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4952
2018-01-23T09:49:23Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4952
2018-01-23T09:49:23Z
V
№ 4 (2017); 115-119
Політичні передумови євроінтеграції Польщі.
Okuniovska, Yu.; Doniecki Uniwersytet Narodowy imienia Wasylа Stusа
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4952
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена дослідженню політичних передумов євроінтеграції Польщі. Політичні передумови розглядаються на двох рівнях: внутрішньополітичні та зовнішньополітичні. Враховуючи особливості трансформації польського суспільства від постсоціалістичного до демократичного, досліджено вплив розпаду «Солідарності», як основного внутрішньополітичного чинника змін у польському суспільстві. У статті розглядається її місце у системі владних повноважень взаємодія з правлячою силою та спроби налагодження діалогу.Висвітлено зміну зовнішньополітичної кон’юнктури Польщі на прикладі діяльності К. Скубішевського та встановлення проєвропейського вектору діяльності. Підписання угоди про Асоційоване членство відкрило перед Польщею можливість повернення до об’єднаної Європи. Довготривалий процес європейської інтеграції Польщі негативно відобразився на ставлення польського населення до Європейського Союзу.У ході дослідження визначаються основні риси політики Польщі 90-х років ХХ ст., для яких характерні такі ознаки, як негативний імідж, нечіткість внутрішньополітичних програм, проте, цілеспрямована зовнішня політика на зближення з ЄС.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4953
2018-01-23T09:56:05Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4953
2018-01-23T09:56:05Z
V
№ 4 (2017); 120-123
Лібералізація Інтернет-простору та збереження політичних режимів на Близькому Сході.
Pervushin, M.; Vasyl Stus’ Donetsk National University
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4953
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена стану свободи слова в Інтернеті та загальному положенню онлайн- спільнот Близького Сходу після подій Арабської весни. Намагання арабських держав цензурувати і фільтрувати контент в Інтернеті, а також здійснювати певний тиск на користувачів Інтернету розглянуті в статті у зв'язку з загальною політичною, соціальною та економічною ситуацією в регіоні. Для того, щоб не доводити соціальну й міжнародну конфліктність в регіоні до небезпечного рівню, уряди близькосхідних країн, на думку автора, повинні утримуватися від накладання нових обмежень на діяльність в Інтернеті і розглянути замість цього можливість поступової лібералізації віртуального простору, оскільки такий крок може допомогти вирішити деякі застарілі проблеми регіону і навіть сприяти тому, щоб Інтернет став місцем діалогу між урядами та їхніми народами, тим самим забезпечуючи виживання й повільну трансформацію існуючих політичних режимів у середньостроковій перспективі.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/4954
2018-01-23T10:02:00Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4954
2018-01-23T10:02:00Z
V
№ 4 (2017); 124-131
Президентство Д. Трампа в контексті Х-го циклу глобальної політики (за Дж. Модельскі).
Tyshkun, Yu.Ya.; Національний університет «Львівська політехніка»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/4954
Array
Array
Array
Array
Розглянуто початок каденції нового президента США в контексті проблем (економічних, політичних, демографічних, воєнних тощо), які стоять перед офіційним Вашингтоном в поточному циклі глобальної гегемонії. Для цього використано структурний аналіз глобальної політики, пропонований Дж. Модельскі в рамках його «теорії довгих циклів гегемонії». Припускається, що обрання Д. Трампа стало «точкою біфуркації» глобального порядку, чинником реструктуризації глобальної політії, зумовленим зміною гегемона планети. Стверджується, що обрання нового президента стало наслідком структурних (соціальних, економічних) змін в американському суспільстві. – Доходи і робочі місця виборців нового президента США (нижчих і середніх верств суспільства) постраждали від неоліберальної економічної глобалізації. Внаслідок цього Вашингтон став ворогом сучасної форми глобалізації, намагається переглянути невигідні для себе міжнародні режими та усунутись від вирішення глобальних проблем для отримання свободи дій на внутрішній арені та зосередження на внутрішніх проблемах.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5933
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5933
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 113-118
Почесні консульства у двосторонньому співробітництві держав: функціональний вимір.
Hrachevska, T. O.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5933
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена дослідженню ролі почесних консульств у процесі розвитку двостороннього співробітництва держав. Охарактеризовано особливості та провідні напрямки діяльності почесних консульств на сучасному етапі. Розглянуті вимоги, що висуваються державами до кандидатів на посаду почесних консулів. Надана характеристика загальним функціям, які виконують почесні консульства у практиці міждержавної взаємодії. Встановлено, що саме почесні консульства можуть ефективно виконувати функції сполучної ланки між державами у разі відсутності постійних дипломатичних та консульських установ.Охарактеризовано комплекс функцій, здійснення яких покладається на почесні консульства таких держав як Ірландія, Франція, Велика Британія. Зокрема були охарактеризовані функції почесних консульств Франції на території Австралії, які полягають в наступному: надання документів, що підтверджують місце проживання особи; засвідчення достовірності копій та фотокопій оригінальних документів; надання документів, що посвідчують особу. Акцентована увага на роль почесних консульств у процесі надання допомоги громадянам держави, інтереси якої вони представляють, у період техногенних та природних катастроф. Проаналізовано критерії заснування почесних консульств на території інших держав на прикладі держави Швеція.Значну увагу приділено аналізу практиці функціонування почесних консульств іноземних держав на території України. Розглянуто провідні напрямки функціонування Почесного консульства держави Ізраїль на території західної України. Встановлено, що на сучасному етапі його співробітники сконцентровані на реалізації наступних завдань: відновлення інвестиційної привабливості вказаного регіону, надання допомоги українським бізнесменам із виходом на ринок Ізраїлю, реалізація спільних проектів у сфері безпеки, активізація співробітництва у сфері інформаційних технологій, співпраця у сфері енергозбереження. Проаналізовано функції почесних консульств, які представляють інтереси України за кордоном. Так, функції Почесного консульства України в Ополі полягають в наступному: зміцнення зв’язків між Україною та Польщею у сфері бізнесу, підприємництва, науки та культури, надавання допомоги українськими громадянам у разі потреби.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5934
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5934
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 119-125
Військово-технічне співробітництво як визначальний напрямок міжнародного військового партнерства.
Dzhus, О. А.; Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5934
Array
Array
Array
Array
Військово-технічне партнерство визначається як діяльність уповноважених на те органів державної влади, установ, організацій і підприємств, пов’язану з розробкою, виробництвом, реалізацією або закупівлею продукції військового призначення, а також – з плануванням, координацією, організацією і здійсненням міжнародного обміну продукцією та послугами військового призначення.Виявлено, що військово-технічного співробітництва об’єднує два основних типи відносин міжнародного військового партнерства: трансферти озброєння та військової техніки, технологій подвійного використання, а також надання послуг військово-технічного характеру та спільні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, виробництво, маркетинг, продаж зразків озброєння. Зазначається, що військово-технічне співробітництво поглиблює кооперацію з країнамипартнерами у галузі спільної розробки, виробництва та модернізації озброєння, військової й іншої техніки, сприяє розвитку експорту та імпорту товарів військового призначення, а також залученню міжнародної допомоги щодо утилізації застарілого озброєння, боєприпасів, ракетного палива. Проаналізовані причини, основні чинники активізації та загальні можливості розвитку військово-технічного партнерства. Зазначається, що водночас країни переслідують у своєму військово-технічному співробітництві й економічні цілі. У зв’язку з цим акцентується увага на актуальних проблемах розвитку оборонної сфери на сучасному етапі розвитку людства, які украй складно вирішити поза сферою міжнародного військово-технічного співробітництва. З’ясовано основні форми в яких здійснюється військово-технічне співробітництво держав із розробки та виробництва високотехнологічних систем озброєнь. Визначені заходи, що визначають успішність політики військово-технічного співробітництва та основні тенденції які нині спостерігаються. Робиться висновок, що завдяки військово-технічному співробітництву держави зміцнюють свої позиції на міжнародній арені, зменшують бюджетне навантаження при створенні нових зразків озброєння та військової техніки, одержують як передові технології, необхідні для розвитку оборонно-промислової галузі, так і високі прибутки.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5935
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5935
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 126-131
Витоки та рушійні сили європейської інтеграції: ретроспективний аналіз.
Zavadskiy, V. M.; Донецький національний університет імені Василя Стуса
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5935
Array
Array
Array
Array
У статті представлено авторський погляд на витоки та рушійні сили процесів європейської інтеграції. В якості однієї з ключових рушійних сил політичного та економічного розвитку країн Європи автор розглядає еволюцію буржуазних цінностей, які в значній мірі доповнювалися здобутками Реформації й Просвітництва. Еволюція еліт, які були носіями зазначених цінностей, мала проекцію у ряді буржуазних революцій в країнах Європи (Нідерланди, Англія, Франція).Запропоновано розгляд загальних тенденцій зовнішньополітичних векторів країн Європи у поєднанні з ретроспективним аналізом конфліктів від початку Модерної доби до середини ХХ століття. Наданий огляд основних європейських війн, у які були втягнуті майже всі держави доповнено аналітикою систем післявоєнних договорів та сценаріїв облаштування Європи. Зокрема, проаналізовано формування Вестфальської, Віденської, Версальсько-Вашингтонської систем міжнародних відносин, які в значній мірі поглиблювали протиріччя між провідними країнами Європи, що кожні 50-60 років переживали спустошливі війни.Вивчення становлення ідей європейської єдності від доби Просвітництва до завершення Другої світової війни, як методу запобігання військовим конфліктам, доповнило загальну картину ретроспективи. Представлено огляд концепцій «Вічного миру» (І. Кант), «Пан’європейського Союзу» (Р. Куденхов-Каллергі), «Декларації Шумана».Створена після Другої Світової війни система забезпечення миру та сталого розвитку країн Європи на початковому етапі об’єднала вугільну та сталеливарну галузі у формі Європейського об’єднання вугілля та сталі. До організації долучилися: Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Зазначена структура стала однією з перших, яка створила систему співробітництва у ключових галузях післявоєнної економіки, примиривши Францію та Німеччину, створивши передумови для подальших інтеграційних процесів в Європі.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5936
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5936
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 132-137
Проблеми реформування європейського союзу на сучасному етапі.
Korniichuk, L. V.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5936
Array
Array
Array
Array
У статті розглядаються ключові аспекти реформування Європейського Союзу на сучасному етапі. На сьогодні Євросоюз знаходиться в процесі глибоких трансформаційних перетворень, тому важливо з’ясувати їхню природу та можливі наслідки. Зроблено спробу показати взаємозв’язок внутрішьо- та зовнішньополітичних проблем ЄС із вибором майбутнього шляху європейської інтеграції в напрямку розширення чи поглиблення. Охарактеризовано основні сценарії майбутнього розвитку ЄС, а також пропозиції Президента Франції Еммануеля Макрона по реформуванню Співтовариства. Зокрема, окреслено пріоритетні напрямки майбутніх реформ такі як: безпекова та міграційна політика, спільне фінансування інноваційних проектів, а також формування спільного бюджету для координації інвестиційної діяльності та стабілізації у випадку майбутніх економічних криз. Увагу приділено особливостям інтеграційних заходів ЄС у сфері безпеки та оборони, яка зазнала змін після Brexit та еволюції політики США щодо своїх європейських партнерів.Особливий акцент у публікації зроблено на здійснення практичного кроку у реформах – створення нового оборонного та безпекового проекту PESCO (Постійної структурованої співпраці у сфері оборони країн-членів ЄС), що покликаний зробити європейську оборону більш ефективною і посилити оперативну співпрацю між державами. Головною ідеєю співробітництва у такому форматі є підвищення ефективності завдяки спільному виконанню того, що кожна з країн до цього робила самостійно. Водночас, важливо, що участь у проектах кожної країни є добровільною. Оскільки сьогодні Європейський Союз розглядається не лише як потужне економічне об’єднання, а й як досить потужний гравець на міжнародній арені, який впливає на підтримку стабільного міжнародного порядку, то у статті представлено аналіз особливостей трансформацій, що є необхідними для подальшої життєздатності Співтовариства.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5937
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5937
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 138-151
Десять років східному партнерству: час для перегляду.
Sydoruk, T. V.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5937
Array
Array
Array
Array
Дано оцінки ефективності та перспективності проекту Європейського Союзу під назвою «Східне партнерство» в контексті десятирічного досвіду його реалізації та підсумків Брюссельського саміту 2017 р. Визначено основні проблеми, які стоять на заваді використанню його повного потенціалу для глибшої трансформації східного сусідства ЄС. Сформульовано висновки щодо потреби перегляду концепції сучасної східної політики ЄС. По-перше, ЄС має визнати політичні реалії у країнах-партнерах і відповідно адаптувати свої очікування щодо реформ, політику щодо урядів і позаурядових сил. По-друге, оновлений підхід до відносин з державами-партнерами має враховувати їх чутливість до зовнішнього тиску, передусім «больові точки», які залишають їх відкритими для впливу Росії, і запропонувати шляхи, які б дозволили його мінімізувати в сенсі нарощування «м’якої сили» ЄC і протидії «жорсткій силі» Кремля. По-третє, ЄС має замислитися над тим, які проміжні стимули він може запропонувати своїм проєвропейськи орієнтованим східним сусідам (Грузії, Молдові, Україні), аби поступово прокладати шлях до визнання за ними статусу потенційних кандидатів на членство за умови незворотності внутрішніх перетворень.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5938
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5938
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 152-157
Участь Російської Федерації у проекті побудови «Білоруської АЕС» як інструмент розширення її політичного впливу.
Stepanets, P. V.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5938
Array
Array
Array
Array
У статті проаналізовано участь Росії в реалізації проекту будівництва «Білоруської АЕС» через призму стратегії розширення політичного впливу РФ та виокремлено політичні, економічні, іншого спектру причини зацікавленості Кремля. В рамках дослідження мотивів активної політики офіційної Москви на цьому напрямку розглянуто економічні умови, які змусили Білорусь повернутися до ідеї побудови атомної електростанції на своїй території, та перешкоди, які перешкоджали офіційному Мінську не тільки стати ініціатором проекту, але і його головним реалізатором. Також проаналізовано економічний аспект потреби залучення РФ до проекту як одного з небагатьох позбавлених політичних претензій до влади Білорусі суб’єктів міжнародних відносин та необхідної умови реалізації енергетичної ініціативи. Для кращого розуміння економічних умов, які змусили Білорусь повернутися до проекту побудови АЕС, проаналізовано також енергетичні відносини між РФ та Білоруссю на сучасному етапі. Окрему увагу приділено участі Росії в цьому проекті та виокремлено основні цілі, які ставить Москва, реалізуючи білоруську енергетичну ідею. При аналізі цілей здійснено розподіл ключових інтересів залежно від рівня їх важливості, що дозволяє простежити різні акценти, які розставляє Кремль в процесі реалізації своєї зовнішньополітичної стратегії. Зокрема, досліджено структуру кожного з рівнів зовнішньополітичних інтересів Росії щодо білоруського енергетичного проекту. Розкриваються також геополітичні наслідки будівництва «Білоруської АЕС» для інтересів РФ, а саме як фактор будівництва та експлуатації атомної електростанції в Білорусі використовується Росією задля зовнішньополітичного тиску на окремі держави регіону. Також зроблено прогноз щодо подальшого розвитку енергетичних відносин двох сусідніх держав та динаміки геополітичного впливу Росії в Білорусі і географічно близьких до неї держав.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5939
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5939
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 158-163
Стратегія національної безпеки США як інструмент підтримки глобального лідерства та міжнародного порядку за адміністрації Б. Обами та Д. Трампа.
Tykhonenko, I. V.; Чорноморський національний університет
імені Петра Могили
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5939
Array
Array
Array
Array
У статті здійснено спробу порівняльного аналізу «Стратегії національної безпеки США» демократичної адміністрації Б. Обами та республіканської Д. Трампа. Основними категоріями порівняння були обрані проблеми підтримки США глобального лідерства та міжнародного порядку, які актуалізувалися у зв’язку із закінченням доби біполярності та розбудовою нової системи міжнародних відносин у якій Америка має зайняти чільне місце. Було виявлено відмінності у трактуванні зазначених проблем не лише у документах обох адміністрацій, а й у «Стратегії національної безпеки» прийнятої у 2010 р. та 2015 р. за президенства Б. Обами. Здійснивши порівняльний аналіз автор дійшов висновку про еволюцію підходів до визначення глобального лідерства США у документах прийнятих адміністрацією Б. Обами, що втілилися в «оновленні лідерства» до його «поступового затвердження». Щодо міжнародного порядку, то США за президенства Б. Обами керувалися стратегією «стратегічного стримання» та «стратегічного терпіння». Адміністрація Д. Трампа ставить мету досягати та утримувати лідерство, але більше орієнтуючись насамперед на національні інтереси Америки, її зміцнення, аніж всеосяжне залучення до світових проблем. Питання підтримки міжнародного порядку також варіюється від детального розгляду у Стратегії Б. Обами до акцентування на регіональному рівні у Д. Трампа. Відмінності у розумінні підтримки міжнародного порядку втілюється у характеристиці державпартнерів та союзників США, зокрема, відносин із Китаєм, співробітництва з міжнародним організаціями та залучення до врегулювання конфліктів і глобальних проблем. Якщо демократи керувалися втіленням політики мультилатералізму, то республіканці стоять на засадах принципового реалізму. У документі адміністрації Д. Трампа не відмовляються від лідерства, але змінюють методи його реалізації, керуючись гаслом «Америка – насамперед» та ідеєю, якщо зростають США, то зростає і весь світ.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5940
2018-07-26T10:55:33Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5940
2018-07-26T10:55:33Z
V
№ 1 (2018); 164-168
Етноеволюційний та етнотрансформаційний вплив етнополітичної дезінтеграції: міжнародні та національні політико-правові механізми протидії (на прикладі Індії).
Yavir, V. A.; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5940
Array
Array
Array
Array
На прикладі вивчення дезінтеграційних тенденцій в Північно-Східній Індії (збройної боротьби народів бодо, кукі-чін) визначено процеси етнополітичної інтеграції та дезінтеграції скоріше як етнотрансформаційні, оскільки вони зачіпають етноси, а не лише їх компоненти, призводять до зміни етнічної належності цілих етноспільнот та супроводжуються переглядом кордонів держав, в яких проживають ці етноси. Водночас вони містять ознаки етноеволюційного процесу – спричиняють зміни в деяких компонентах або параметрах етносу (мова, культура, свідомість, етнокультурне середовище). На прикладі аналізу етнонаціональної ситуації в Південно-Східній Індії продемонстровано змішаний етноеволюційний та етнотрансформаційний вплив дезінтеграції.Здійснено порівняльний аналіз суті та політико-правового наповнення національного інструменту зареєстрованих народів Індії та міжнародно-правового механізму захисту прав автохтонних етносів – корінних народів. Встановлено подібність статусу адівасі та корінних народів, досліджено їх спільні та відмінні риси. Обидва покликані сприяти збереженню та захисту, «позитивно дискримінуючи» етноси, які перебувають у більш вразливому соціально-економічному, культурному становищі внаслідок залежності від традиційного способу життя. Індія не приєдналася до Конвенції МОП «Про корінні народи, які ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах» № 169, натомість створила власний політико-правий механізм зареєстрованих народів, покликаний протидіяти етнополітичній дезінтеграції країни і нейтралізувати сепаратистські вимоги радикально налаштованих на вихід зі складу держави етносів. В кінцевому підсумку його застосування, починаючи з середини 20 ст., сприяло забезпеченню макронаціональної єдності, етнополітичної інтеграції такої територіально розрізненої та етнічно строкатої держави, як Індія.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5961
2018-07-31T09:41:16Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5961
2018-07-31T09:41:16Z
V
№ 2 (2018); 103-108
Цілі російсько-української гібридної війни.
Andriyevskyy, T. G.; Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5961
Array
Array
Array
Array
У статті отримала розвиток концепція, що російсько-українська гібридна війна має істотний вплив на світовий порядок та міжнародні відносини. Описуються нові цифрові підривні технології, які Російська Федерація використовує під час конфлікту. Серед іншого, робиться акцент на фейкових новинах, пропаганді, втручанні у виборчі процеси, кібератаках, які є по-суті новим видом зброї в війні нового покоління – гібридної війни чи війни інформаційного суспільства.У статті описуються окремі особливості підривної діяльності Російської Федерації. Серед іншого, наводяться приклади проведення вищезгаданої підривної діяльності, починаючи з кібератаки на урядові сайти Естонії в 2007 році і закінчуючи сучасними проблемами, з якими зіштовхнувся Захід. Зокрема, розкривається роль соціальних мереж в контексті їх впливу на політичні процеси в демократичних державах. Окремо наголошується на можливому втручанні Російської Федерації у хід президентських виборів в США, зокрема, в контексті проведення інформаційних операцій у соціальних мережах Twitter та Facebook. Наводяться результати моніторингу активності фейкових облікових записів, проведеного службою безпеки Facebook.У статті знаходять свій виклад певні цілі російської агресії та її підривні заходи. Визначено, що головною метою російсько-української гібридної війни на цьому етапі є створення хаосу, підрив цінностей демократичного світу та виховання всебічної атмосфери недовіри та нігілізму. Крім того, стверджується, що агресор використовує самі інститути демократії та їх слабкі сторони як зброю. Пропонується класифікація інформаційних операцій за їх метою в контексті гібридної війни.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5962
2018-07-31T11:58:12Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5962
2018-07-31T11:58:12Z
V
№ 2 (2018); 109-117
Східний напрям європейської політики сусідства: польські ініціативи.
Blyzniak, O.A.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5962
Array
Array
Array
Array
У статті розглянуто внесок Польщі у формування східної політики Європейського Союзу. З’ясовано цілі ЄС у Східній Європі. Проаналізовано підстави значного зацікавлення Польщі у розширенні східного кордону об’єднаної Європи. Доведено, що серед країн Центрально-Східної Європи, які задекларували наміри та стали на шлях впровадження курсу на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур, Польща займала чітку позицію стосовно необхідності створення та реалізації ефективної східної політики ЄС. Досліджено витоки та еволюцію польської концепції «східного виміру». Обгрунтовано, що в абсолютній більшості польських концепцій простежується бажання Польщі визначити своє місце і роль у системі координат національних інтересів та відносин із сусідніми державами, забезпечити власну безпеку та уникнути можливих загроз передусім з боку Росії.Представлено головні аспекти та напрямки реалізації Європейської політики сусідства. Показовим є той факт, що ЄС виявляв бажання поглибити відносини із своїми східними сусідами, але без конкретних перспектив їх інтеграції. Водночас Польща виступала за можливість інтеграції у майбутньому країн, що стали об’єктами ЄПС. Визначено особливу лідерську роль Польщі у формуванні та реалізації цієї ініціативи. Охарактеризовано зусилля польської дипломатії у напрямку розширення ЄС на Схід. Окреслено спроби Польщі утвердити «східний вимір». Проаналізовано польську східну політику щодо України та Білорусі. Представлено головні обмеження ЄПС. Констатовано, що невизначеність конкретних цілей та стимулів, відсутність перспективи членства стали головними перешкодами на шляху ефективної реалізації східної політики ЄС щодо її адресатів – України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. Простежено внесок Польщі в імплементацію східної політики ЄС.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5963
2018-07-31T12:11:14Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5963
2018-07-31T12:11:14Z
V
№ 2 (2018); 118-124
Проблеми енергетичної залежності держав Центральної Америки і Карибського басейну.
Konopka, N. O.; Національний університет «Острозька академія»
Kostiv, B. B.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5963
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена аналізу проблеми енергетичної залежності країн Центральної Америки і Карибського басейну. На основі статистичних та аналітичних даних автори роблять спробу виявити особливості й специфіку розвитку енергетичного сектору досліджуваних країн, проаналізувати позитивні і негативні тенденції та визначити перспективи більшого унезалежнення держав регіону в енергетичному секторі. Особлива увага зосереджена на проблемах енергетичної безпеки та шляхах їх подолання. Також автори розглядають проблему низького рівня доступу жителів більшості досліджуваних країн до електроенергії. У роботі аналізується рівень залежності регіону від імпорту нафти, нафтопродуктів, природного газу та вугілля. Автори простежують головні джерела постачання традиційного викопного палива у держави регіону. Здійснено спробу поділити країни регіону на групи ризику за ступенем залежності від імпорту вуглеводнів. У роботі розглянуто реалізацію спільних проектів щодо підвищення рівня енергетичної незалежності та безпеки у рамках інтеграційних об’єднань. Зокрема автори дають оцінку проекту інтеграції електричних мереж країн Центральної Америки та впровадженню Регіонального ринку електроенергії (Mercado Eléctrico Regional), який сприяв зміцненню стабільності електроенергетичної системи регіону. Також увагу приділено спільній політиці держав Карибського басейну у сфері енергетики. Розглядається програма держав Карибського співтовариства (CARICOM) з розвитку відновлюваної енергетики. Автори оцінюють ефективність реалізації цієї програми в контексті сьогоднішнього стану енергетичного сектору у країнах Карибського басейну. Крім того, у статті розглянуто діяльність деяких глобальних міжнародних інституцій в енергетичному секторі у країнах досліджуваного регіону. Так розглядаються проекти Міжнародної агенції із відновлюваної енергетики (IRENA) та Світового банку.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5964
2018-07-31T12:15:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5964
2018-07-31T12:15:50Z
V
№ 2 (2018); 125-128
«Велика стратегія» у зовнішній політиці США.
Kurando, О. S.; Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5964
Array
Array
Array
Array
Стаття має на меті характеристику «великої стратегії» Білого дому, що допомагає зрозуміти взаємовідношення між цілями і засобами перед обличчям потенційних міжнародних супротивників. Стаття базується на спогадах президента Барака Обами, монографіях та статтях провідних американських аналітиків (Р. Гілпін, К. Дьюк, Дж. Кеннан, К. Лейн, Дж. Міршаймер, С. Уолт). Надано оцінку «стратегії скорочення» та «політики стримування» як оборонних стратегій. «Зміну режиму / відкіт назад» визначено, як стратегію, що спрямована на повалення ворожого уряду, а «стратегію причетності» як інтеграцію, за допомогою якої заохочуються моделі економічної взаємозалежності та політичної лібералізації. Показано, що «стратегія замирення противника» передбачає односторонні поступки у намаганні змінити агресивні вимоги потенційного опонента. Стратегія «віддаленого балансування» наведена на прикладі підтримки США скорочення розмірів витрат на армію. На основі аналізу різноманітних стратегій автор дійшов висновку, що велика стратегія Обами – це гібрид альтернатив, що варіювалися за часом і місцем. При його адміністрації існували елементи й інших стратегічних типів, окрім замирення та скорочення. Стримування було яскраво виражене в політиці щодо Північної Кореї та Ірану. Політика Обами щодо Китаю мала елементи стримування. Зміна режиму або відкіт – проти Каддафі в Лівії в 2011 р. Обама здійснив наполегливу стратегію відкоту також проти «Аль-Каїди». Інтеграція через дипломатичні контакти та членство в міжнародних організаціях була американською політикою щодо Китаю та Росії. Торгування також було використано. Навіть невтручання в деяких частинах Африки було стратегією США. Проте головний акцент Обами був на міжнародних замиренні та скороченні. Питання полягає в тому, чи його стратегія дійсно спрацювала так як він планував. У підсумку велика стратегія Обами у поєднанні з його особливим стилем керівництва посилила загрози США на міжнародному рівні з довгостроковими наслідками.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5965
2018-07-31T12:20:42Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5965
2018-07-31T12:20:42Z
V
№ 2 (2018); 129-134
Сучасні концепції національних інтересів у контексті зовнішньої політики держав.
Litvin, L. А.; Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5965
Array
Array
Array
Array
Метою роботи є аналіз сучасних концепцій національних інтересів у контексті зовнішньої політики держав. Визначено, що саме національні інтереси детермінують стратегію й тактику зовнішньої політики держави, характер міжнародних відносин і особливості внутрішньої політики. Зазначено, що практичній реалізації національних інтересів повинне передувати теоретичне обґрунтування різних концепцій. Більше того, вивчення й аналіз існуючих концепцій національних інтересів є необхідною умовою створення нової власної концепції, що відповідатиме ефективному розвитку держави, міжнародним і внутрішнім умовам.Визначено особливості таких концепцій як «стратегія швидкого реагування», концепція «взаємно гарантованого знищення», «східна політика», «залізна завіса», доктрина «масованої відплати», програма «нових кордонів», політика «блискучої ізоляції», доктрина «залякування», «Холодна війна», «гібридна війна». Означені історичний контекст та характеристика подій щодо реалізації концепцій національних інтересів державами світу. Визначені особливості міжнародних відносин у ці періоди. Звертається увага на наукову дискусію щодо сучасного поняття «гібридна війна», названі основні компоненти «гібридної війни». Зазначено, що «політика нових кордонів» поєднує в собі всі елементи, необхідні для гармонійного розвитку держави.Уточнено, що проаналізовані концепції демонструють силовий аспект, який домінує в теорії національних інтересів і в ХХ, і в ХХІ століттях. Зазначено, що й зараз переважає реалістичний підхід у політиці, а ХХІ століття закономірно демонструє перевагу інформаційних технологій у захисті, реалізації та демонстрації національних інтересів.Також уточнено, що тематика роботи торкається дискусійної проблеми, тому що проаналізовані концепції не всі дослідники вважають саме концепціями національних інтересів, відносять їх виключно до стратегій зовнішньої політики окремих держав. Зазначено, що концепцію національних інтересів розглядаємо як систему можливої реалізації національних інтересів конкретної держави в певний проміжок часу.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5966
2018-07-31T12:30:03Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5966
2018-07-31T12:30:03Z
V
№ 2 (2018); 135-139
Інформаційний тероризм як інструмент впливу на інформаційний конформізм в глобальному середовищі.
Mytko, A. M.; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Koltsova, I. I.; Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5966
Array
Array
Array
Array
У статті розглянуто форми, у яких проявляється сучасний інформаційний тероризм. В основному це кібертероризм та медіа-тероризм. Доведено, що ці форми виникають, в першу чергу, через необізнаність населення та небажання аналізувати отриману інформацію від масмедіа, оточення або органів влади; в другу, через бажання керівництва держави чи конкретної особи контролювати соціальну та політичні поведінку громадян. Водночас зазначено, що протистояння з інформаційним тероризмом та конформізмом стикається з проблемами, серед яких: цифрова нерівність у доступі до інформаційно-комунікаційних засобів різних верств населення; недостатнє правове регулювання; інформаційне відставання країн «третього світу» від розвинених країн; контроль інформаційного простору зі сторони державних установ через цензуру, гейткіпінг; захист інформаційного простору від несанкціонованих втручань та хакерських атак тощо. Світове співтовариство та окремо взяті країни успішно здійснюють заходи по убезпеченню свого інформаційного простору від психологічних (за допомогою «м’якої сили) та кібератак; створюються відповідні структури , проводять спеціалізовані навчання з подолання інформаційних прірв та цифрового розриву – явищ, які характеризують асиметричність у доступі до інформаційних джерел у різних суб’єктів. Цифровий розрив є однією з основних проблем розвитку інформаційного простору та інформаційного суспільства. Наголошено, що подолати інформаційне відставання та цифрову нерівність держава може зробивши нові технології доступнішими для менш забезпечених прошарків суспільства, а також організувати навчання комп’ютерної грамотності, особливо молоді та людей похилого віку.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/5967
2018-07-31T12:35:42Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5967
2018-07-31T12:35:42Z
V
№ 2 (2018); 140-145
Питання ірландського кордону на першому етапі Brexit.
Rudko, S. O.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/5967
Array
Array
Array
Array
У статті висвітлено одну з головних проблем, пов’язану з виходом Великої Британії з Європейського Союзу – питання кордону між Республікою Ірландія та Північною Ірландією. Саме це питання було ключовим на першому етапі обговорення Brexit. Проблема майбутнього «жорсткого» чи «м’якого» ірландсько-британського кордону стала «яблуком розбрату» не лише у перемовинах Сполученого Королівства і Європейського Союзу, а й серйозним внутрішньополітичним викликом для уряду Терези Мей. У контексті цієї проблеми розкрито можливі економічні та політичні наслідки Brexit для Великої Британії і Республіки Ірландія. Зазначено, що для Сполученого Королівства важливо, аби не існувало регуляторної розбіжності з тих правил внутрішнього ринку та митного союзу, які є або можуть бути в майбутньому необхідними для співробітництва у напрямку «Північ-Південь». Якщо буде порушена Белфастська угода, Велика Британія буде змушена заплатити політичну ціну невдалого мирного процесу. Водночас Brexit викликав досить негативну реакцію в ірландських політичних колах. Найбільшою нетарифною проблемою для ірландського кордону вважають стандарти харчової та сільськогосподарської продукції. Також після Белфастської угоди 1998 р. ЄС інвестував значні кошти у підтримку прикордонних спільнот із метою розвитку малого бізнесу та промисловості, що покращило економічну ситуацію у зоні колишнього конфлікту, та сприяти прикордонному діалогу. Але це привело і до того, що багато підприємств орієнтувалися саме на ринок ЄС чи прикордонну торгівлю. Нині вже багато хто розглядає плани переїзду на південь, якщо буде встановлений жорсткий кордон. Після саміту ЄС 14–15 грудня 2017 р. розпочався другий етап переговорів, коли сторони повинні домовитися про характер дворічного перехідного періоду і про майбутні відносини між Великою Британією і ЄС, особливо, у сфері безпеки та торгівлі. У статті резюмовано, що ірландське питання узгоджене сторонами лише тимчасово і в перебігу майбутніх перемовин буде неодноразово виникати у порядку денному.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6085
2018-10-25T09:02:48Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6085
2018-10-25T09:02:48Z
V
№ 3 (2018); 114-119
Розвиток курдської національної свідомості в умовах збройного конфлікту в Сирії.
Najat, Serousht; Національний університет «Одеська юридична академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6085
Array
Array
Array
Array
У статті проаналізовано вплив збройного конфлікту в Сирії на розвиток курдської національної свідомості. Особлива увага приділяється визначенню передумов та викликів, з якими зіткнулися сирійські курди у процесі оформлення власної автономії. Так автором підкреслено, що початок збройного конфлікту в Сирії, з одного боку, хоч і дестабілізував ситуацію в регіоні, а з іншого, відкрив вікно можливостей для сирійських курдів, які зазнавали інституціоналізованої дискримінації до 2011 року. Дослідження подій в Сирії в контексті збройного конфлікту свідчить про придбання сирійськими курдами статусу одного з ведучих гравців в боротьбі проти будь-якої сили, що може загрожувати існуванню їхньої автономії на півночі країни – Демократичної федерації Північної Сирії, побудованої на принципах соціального контракту. Контент-аналіз тимчасової (Хартії соціального контракту) та постійної Конституції («Соціальний контракт Демократичної федерації Північної Сирії») Роджави дає підстави зробити висновок, що автономія сирійських курдів побудована на інноваційній правовій системі, з точки зору міжнародного права для регіону Близького Сходу та всього міжнародного співтовариства. Однак, внутрішній розкол як всередині курдського національного руху в Сирії, так й в загальнокурдскому діалозі, отримання допомоги сирійськими курдами як від США, так й Росії при одночасному збереженні фундаментальних розбіжностей між цими державами стосовно сирійського конфлікту, терористична загроза з боку ІД та тотальна залежність бойових загонів курдів від зарубіжних поставок зброї змушують автора зробити висновок, що курдам Сирії буде дуже складно продовжувати своє існування як самостійний уламок, що відколовся від роздробленої республіки. Саме тому ключовим завданням перед сирійськими курдами є збереження реально працюючої автономії в межах САР, процес державно-політичної трансформації якої залишається все ще невизначеним.Однак, очевидно, що в разі збереження територіальної цілісності Сирія після завершення громадянської війни буде кардинально відрізнятися від Сирії до 2011 року. Саме посилена роль курдського фактору буде визначати нову політику посткризової Сирії, в якій курдам відводиться одна з головних ролей.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6086
2018-10-25T09:08:26Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6086
2018-10-25T09:08:26Z
V
№ 3 (2018); 120-124
Джерельна база побудови моделі прогнозування потоків міжнародної міграції в першій половині ХХІ ст.
Polovyi, M. A.; Донецький національний університет імені Василя Стуса
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6086
Array
Array
Array
Array
Статтю присвячено аналізові джерельної бази, яку можна було б покласти в основу прогностичного моделювання сучасних міжнародних міграційних потоків. Визначено основні методологічні засади, на яких базуються сучасні моделі потоків міграції. Доведено, що більшість існуючих моделей міграційних потоків орієнтується на все більш детальне визначення чинників міграційних рухів. Такий підхід дозволяє будувати досить детальні моделі міграції. Вказано, що важливим недоліком таких моделей є необхідність залучення дуже детальних різноманітних даних. Така необхідність різко зменшує можливості параметризації подібних моделей та, головне, робить нездійсненним середньострокове та довгострокове прогнозування за вказаними моделями, оскільки різко знижаються можливості із залучення необхідної кількості джерел для побудови прогнозів. У статті обґрунтовується необхідність підходу до моделювання з позицій синергетичного підходу, згідно якому зміст дисипативного процесу, яким є й процес міжнародної міграції, визначає, в кінцевому рахунку, певний параметр порядку. Такий підхід до моделювання міграційних потоків визначає інший підхід до джерельної бази подібної моделі: вказується, що головними даними побудови моделі стають дані про поточний міграційний потенціал та прогнозовані дані щодо приросту населення. Визначено два масиви статистичних даних, які надають регулярні та позбавлені лакун відомості щодо сучасного стану міграційних потоків. Це дані Світового банку та дані Відділу народонаселення Департаменту з економічних та соціальних питань ООН. Визначено, що більшою повнотою та стабільністю характеризуються дані Відділу народонаселення ООН. Обґрунтовано можливість використання при моделюванні даних лише по тим 118 країнам, населення яких перебільшує 5 млн осіб. Визначено кілька припущень відносно можливостей елімінації різниці у врахуванні міжнародних мігрантів в наявних даних на рівні країн.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6246
2018-12-27T07:54:32Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6246
2018-12-27T07:54:32Z
V
№ 4 (2018); 84-89
Інтелектуальна міграція громадян України до Польщі.
Kasyanova, M. M.; Vasyl’ Stus Donetsk National University
Levachuk, M. S.; Vasyl’ Stus Donetsk National University
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6246
Array
Array
Array
Array
Протягом останніх 4 років безперервний процес інтелектуальної міграції з України різко посилився через збройний конфлікт у східній частині держави. Ця проблема також посилилась завдяки соціально-економічній та політичній кризі, а також іншим внутрішнім та зовнішнім факторам. Незважаючи на критичні передбачення деяких науковців, безвізовий режим значно не вплинув на потік емігрантів з України до Польщі та країн ЄС в цілому. Проте незважаючи на це, виникли й ряд інших факторів, що посилюють процес виїзду з країни високоосвічених громадян. Така проблема лише посилюється через те, що сусідні країни, переважно, мають чітку стратегію щодо залучення мігрантів, які допоможуть розвиватись та збагачуватися цим державам, а також зупинити негативний тренд, пов’язаний з демографічними проблемами. Зокрема у Польщі проблема дефіциту висококваліфікованих працівників зростає з кожним роком, оскільки все більше і більше людей намагаються виїхати з країни та мігрувати до Західної Європи, тому уряд держави намагається залучити молодь із сусідніх країн, таких як Білорусь , Литва та України, аби вони іммігрувати до цієї Східно-Європейської Республіки.У цій статті розглядаються причини та наслідки інтелектуальної міграції українців до Польщі у період від початку української революції гідності до сьогодення. Україна в свою чергу виступає країною-донором, а Польща – країно-реципієнтом. Оскільки тенденція "втечі мізків" протягом цього періоду лише продовжує зростати, надзвичайно важливо проаналізувати всі її аспекти, щоб створити більш міцну українську стратегію та в майбутньому здійснити усі можливі заходи, аби зупинити демографічну кризу, що продовжує відбуватися в Україні.Основними цілями цієї статті є: висвітлити нові тенденції міграції високоосвічених українців з 2014 року; з’ясувати нові причини «втечі мізків» через новий спосіб отримання даних про міграцію – аналіз блог-постів українців у соціальних мережах; підтвердити чи спростувати факт про збільшення кількості освічених людей, які переїхали з України до Польщі протягом останніх 4 років.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6247
2018-12-26T10:03:18Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6247
2018-12-26T10:03:18Z
V
№ 4 (2018); 90-96
Кліважування простору північного Причорномор’я: геополітичні суперечки в епоху пост-правди.
Kосh, S. V.; Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6247
Array
Array
Array
Array
Причорномор’я протягом століть залишається зоною геополітичного протистояння прикордонних держав: Болгарії, Росії, Румунії, Туреччини, України, Молдови та інших. Вибудовуючи свою геополітичну суб’єктність, кожне з них розглядає регіон як частину простору етногенезу, націогенезу і політогенезу.Сучасний регіоналізм в політичних практиках суміжних держав Причорномор’я став проявом різних процесів. В одному випадку, як механізм децентралізації та лібералізації в рамках глобальних інтеграційних тенденцій, а в другому – як практика реалізації постімперських геополітичних ідеологій. У цьому випадку він в кінцевому рахунку спрямований на руйнування територіального статус-кво. Такі процеси на стадії зародження та оформлення проявляться в вигляді політики «м’якої сили» і відбуваються під ширмою «відродження» нації і справедливості.Мета статті – продемонструвати специфіку Причорномор’я як прикордонного регіону та транскордонної системи та акцентувати увагу на нових якостях соціального і інформаційного просторів. Так, вихід на політичну арену нових акторів – регіональних спільнот і локальних етнокультурних і діаспорних груп, зумовило співіснування різних версій історичної «правди», політичної доцільності, соціальної справедливості в регіону.В статті продемонстровано, що інформаційний та комунікаційний простори стали ареною для політичних дій держав, які проводять в регіоні цілеспрямовану культурну та меморіальну політику. Метою таких заходів проголошується турбота та захист співвітчизників, збереження пам’яті про спільне минуле, створення умов для інтегрування регіону в семіотичну та інституційну систему держави. Зроблено висновок про те, що усі суб’єкти регіональних геополітичних відносин розглядають транскордоння Північного Причорномор’я як стратегічний простір для подальшого національного розвитку. При цьому відзначено, що національні стратегії на початку ХХI ст. були трансформовані за рахунок розширеного тлумачення «націй», які «вийшли» за державні кордони та «включили» у свій склад закордонних співвітчизників, які втратили громадянство, споріднені етнічні групи, а також історичні та етногенетичні простори, які в минулому належали державам і розуміються як «втрачені».
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6248
2018-12-26T12:22:36Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6248
2018-12-26T12:22:36Z
V
№ 4 (2018); 97-101
До проблеми близькосхідного напряму в концепті зовнішньої політики України.
Malynovska, N. V.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6248
Array
Array
Array
Array
З початку незалежності України було прийнято ряд важливих правових документів, які визначають і характеризують зовнішню політику України. Вони становлять основу досліджень вітчизняних науковців для обґрунтування векторів зовнішньої політики, прогнозування партнерства та союзництва України у міжнародних відносинах та в регіоні. Правові документи визначають стратегічні регіони інтересів України та пояснюють дії зовнішнього відомства, є орієнтиром для бізнесу і публічного сектору. В статті авторка аналізує основні правові документи, які є визначальними у формуванні зовнішньої політики України, її географічних напрямів, діяльності та особливостей, здійснює пошук близькосхідного вектору. Для аналізу концептів сучасної зовнішньої політики України та умов, в яких вони сформовані розглядаються дві основні складові. По-перше це політико-правова база, згідно якої визначені зовнішні пріоритети, принципи, напрями та політика Української держави. По-друге, це аналіз напрацювань та доробків українських науковців, фахівців зовнішньої політики, які формують сучасну політичну думку та аналізують перспективи України на міжнародній арені. Звертається увага на трактування зовнішніх напрямів у нормативно-правових документах, зокрема в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Постанові Верховної Ради України «Основні напрямки зовнішньої політики України», Законах України «Про основи національної безпеки України», «Про дипломатичну службу», «Про національну безпеку України». Окремо приділена увага встановленню дипломатичних відносин України та країн близькосхідного регіону, роботі дипломатичних служб. Авторка пропонує наукове осмислення зовнішніх напрямів, закладених у правових документах з початку проголошення незалежності до сучасності, пояснення євроінтеграційного курсу і особливостей української політики «багатовекторності». Також звертається увага на дослідження українських науковців щодо зовнішньої політики, її напрямів та попри міжцивілізаційний вибір, вигідне географічне та геополітичне розташування слабкі взаємини й нестачу знань про близькосхідний регіон.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6249
2018-12-26T12:27:18Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6249
2018-12-26T12:27:18Z
V
№ 4 (2018); 102-106
Відносини між Іракським Курдистаном та Іраком у другому десятилітті ХХІ століття: пошук оптимальної моделі співіснування.
Najat, Serusht; Національний університет «Одеська юридична академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6249
Array
Array
Array
Array
У статті проаналізована динаміка відносин між органами Курдського автономного району та федеральним урядом Іраку у другому десятилітті ХХІ століття. Виявлено причини загострення протиріч між Ербілем та Багдадом через такі питання як розподіл доходів від експлуатації нафтових родовищ на півночі країни та партнерства з іноземними компаніями, фінансування з федерального іракського бюджету та контроль над спірними територіями, де мова йде, передусім, про Кіркук. Посилення протиріч між Багдадом і Ербілем з цих питань співпало за часом з просуванням терористичної організації «Ісламська держава Іраку і Леванту» до кордону з Іраком. Наступ сил пешмерга на ісламські терористичні угрупування, в ході якого курдам вдалося зайняти території, що є об’єктом суперечок між Багдадом і Ербілем, вніс суттєві зміни в баланс сил між центральним та регіональним урядами на користь останніх, що спричинило ще більше напруги між іракськими курдами та федеральними силами та актуалізувало дискусію про незалежність. В роботі проаналізовано підходи провідних курдських партій Іраку до проведення референдуму про незалежність Іракського Курдистану, розкрито мотиви Курдського регіонального уряду щодо самого всенародного волевиявлення, а також досліджено реакцію як Багдаду, так й безпосередніх сусідів Іраку на результати голосування в Курдському автономному районі. Визначено найбільш ефективний механізм захисту інтересів іракських курдів зі збереженням територіальної цілісності Іраку та недопущенням відокремлення Іракського Курдистану, що передбачає як закріплення його особливого статусу та чітке визначення механізмів вирішення конфліктів, так й залучення міжнародного співтовариства та надання сильних міжнародних гарантій.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6250
2018-12-26T12:33:51Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6250
2018-12-26T12:33:51Z
V
№ 4 (2018); 107-112
Ініціативи Дж. Буша-ст щодо врегулювання двосторонніх відносин США з Іраном та криза заручників у Лівані 1991р.
Pavliuk, O. I.; Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6250
Array
Array
Array
Array
Основною метою роботи є дослідження дипломатичних ініціатив адміністрації Дж. Буша-ст. щодо врегулювання кризи взаємин США з Іраном у контексті перемовин щодо звільнення американських заручників у Лівані. Автор простежує еволюцію політичних кроків Дж. Буша-ст. щодо поліпшення відносин з Ісламською Республікою Іран та поступову еволюцію американської зовнішньої політики до пасивного стримування Тегерану. У статті проведено аналіз політики іранського президента Х. Рафсанджані щодо виведення Ірану з міжнародної ізоляції, що розглядається як фактор впливу на двосторонні відносини Вашингтону та Тегерану.Дж. Буш став третім президентом США, чиї відносини з Тегераном характеризувались напруженістю через захоплення заручників. Хезболла почала захоплення американців в 1982 р., і багато заручників страждали в неволі з того часу, зокрема підполковник В. Хіггінс, який був захоплений у 1981 р. під час служби в Лівані у Організації Об’єднаних Націй і був убитий в 1989 р. Цей етап в історії двосторонніх відносин став значною перепоною до налагодження зав’язків Вашингтону з Тегераном.У серпні 1990 р. баланс сил у Перській затоці різко змінився, коли Ірак вторгся в Кувейт і Сполучені Штати почали передислоковувати війська і військову техніку на Середній Схід, що почало дуже турбувати Іран. Автор аналізує зміни у поведінці Ірану та розкриває його вплив на діяльність терористичної організації Хезболла.Двостороння співпраця Вашингтону з Тегераном за період президенства Дж. Буша та Х. Рафсанджані демонструє обережні зустрічні кроки обох сторін, що чітко підкреслює недовіру між двома країнами та їх керівництва. Це також показує той факт, що кожна країна мала справу зі внутрішньополітичною боротьбою і зовнішніми обмеженнями, намагаючись впоратися з викликами.Відкинувши ідею налагодження контакту з керівництвом Тегерану, адміністрація втратила можливість покращити американо-іранські відносини надалі. Інші виклики перед США у міжнародних відносинах – падіння комунізму, криза в Китаї і війни в Перській затоці – сприяли переходу США у відносинах з Іраном на пасивне стримування Ісламської республіки. Вашингтон в кінцевому підсумку практично ігнорував Тегеран.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6251
2018-12-26T12:50:36Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6251
2018-12-26T12:50:36Z
V
№ 4 (2018); 113-119
Білоруський вектор газової політики Російської Федерації у 1990-х роках.
Stepanets, P. V.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6251
Array
Array
Array
Array
У статті проаналізовано еволюцію газового виміру енергетичної політики Росії на білоруському напрямку протягом 90-х років минулого століття. В рамках дослідження причин стратегічної енергетичної зацікавленості Москви в Білорусі та передумов, які сприяли започаткуванню стратегії активного освоєння Кремлем ринку природнього газу, здійснено комплексний аналіз енергетичних характеристик газового сегменту економіки Білорусі. Зокрема, виокремлено важливість географічних характеристик Білорусі для енергетичної стратегії РФ в цій державі та регіоні зокрема; досліджено економічний потенціал Республіки Білорусь як важливий чинник зацікавленості РФ в цьому енергетичному напрямку; розглянуто роль радянського енергетичного спадку як ключового інтегруючого елементу газових галузей двох держав; проаналізовано Білорусь як ринок збуту російського природнього газу, що дозволяє вибудувати чітке розуміння інтересів РФ в двосторонніх енергетичних відносинах; зроблено акцент на політичному вимірі енергетичних інтересів РФ в газовому сегменті стратегії щодо Білорусі. При аналізі еволюції «газової» політики Росії на білоруському напрямку особливу увагу приділено періоду першої половини 90-х років, під час якого створювалися формальні базиси енергетичної співпраці двох держав. В рамках дослідження цього періоду проаналізовано специфіку використання Росією комплексу політичних, економічних, енергетичних методів задля задоволення власних інтересів щодо білоруського ринку газу. Важливий акцент зроблений на аналізі політичного середовища Росії та Білорусі в 90-х роках як один із основних факторів, що впливали на динаміку реалізації РФ своєї «газової» стратегії. В цій статті також висвітлено використання Кремлем інтеграційних механізмів в двосторонній співпраці в другій половині 90-х років як інструмент тиску на білоруську сторону в питанні розвитку енергетичних відносин двох держав в сегменті природнього газу.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6252
2018-12-26T13:03:10Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6252
2018-12-26T13:03:10Z
V
№ 4 (2018); 120-125
Проблема співвіднесення доктрини R2P та превентивної гуманітарної інтервенції.
Tsekhovalova, A. O.; Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6252
Array
Array
Array
Array
Стаття має на меті характеристику доктрини «обов’язку захищати» (R2P) та превентивної гуманітарної інтервенції. Багатонаціональна військова операція у Лівії стала першим серйозним випробуванням самого інструмента політики R2P (превентивної гуманітарної інтервенції), та придбала масштаби великого військового втручання для захисту мирних жителів від погрози масових убивств. Дискусії навколо місії у Лівії гальмують впровадження нових місій такого типу. Ретельний аналіз концепції допоможе розумінню чи взагалі доктрина «обов’язку захищати» (R2P) та превентивна гуманітарна інтервенція можуть використовуватися у сучасних умовах глобальної трансформації міжнародних відносин. За останні двадцять років багато досліджень було проведено, але етичний аспект використання збройної сили у превентивних цілях, як і питання можливості існування доктрини (R2P) без превентивної гуманітарної інтервенції, потребують подальшого дослідження. Тому метою статті є проаналізувати головні проблеми, пов’язані з браком розуміння доктрини R2P та її інструментів, що породило негативні оцінки їх використання на практиці. Проблеми, притаманні концепції превентивної гуманітарної інтервенції, залишаються атрибутами цього типу військової операції й самої доктрини R2P. Але доктрина продовжує користуватися міжнародною підтримкою. Крім того, доктрина охоплює невоєнні елементи від спостереження за дотриманням прав людини до різних видів міжнародної допомоги, спрямованих на зниження ризиків масових злодіянь. Проблеми виникають перш за все із воєнним «стовпом» R2P; з ним пов’язана схильність до незаконності, людські й фінансові витрати, ймовірне розширення попереднього мандату, лицемірство акторів. Взаємодія цих факторів підсилює одна одну й у результаті будь-які спроби використовувати примусові інструменти доктрини R2P приречені на поганий результат як для інтервентів, так й для самої доктрини.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6253
2018-12-26T13:22:14Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6253
2018-12-26T13:22:14Z
V
№ 4 (2018); 126-134
До проблеми правового статусу Каспійського регіону.
Shikhalili, Javid; Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6253
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена одній з найгостріших регіональних проблем сучасності – правовому статусу Каспійського регіону, а також взаємостосункам держав навколо Каспійського моря, невизначений статус якого багато в чому підігрівав суперництво між ними, здатне, в умовах інтернаціоналізації водоймища привести до відкритого зіткнення. В XXI столітті, в епоху енергетичної зовнішньої політики Каспій з його багатими шельфовими родовищами і унікальними біоресурсами стає місцем перетину безпосередніх інтересів провідних регіональних і світових держав, що в умовах його підвищеного конфліктного потенціалу актуалізує питання розмежування акваторії Каспійського моря. Метою статті є дослідження проблеми правового статусу Каспійського регіону. Досліджуються позиції прибережних держав з питання розмежування Каспійського басейну, їх інтереси відносно даної проблеми. Використовуються методи порівняльного і порівняльно-історичного аналізу, які дозволили визначити передумови формування правового статусу Каспійського моря в різні історичні періоди. Розглядаються результати останнього саміту в Актау. Оскільки Конвенція про правовий статус Каспійського моря, прийнята в ході роботи V каспійського саміту в Актау, так і не зафіксувала єдиного принципу делімітації морського дна, багато ким документ був сприйнятий з великою часткою скепсису. Проте каспійська Конвенція стала природним підсумком більш ніж 25-річного дипломатичного процесу на Каспії, а тому лише відобразила формат відносин, що склався між прикаспійськими країнами, які, пройшовши через ряд криз і конфліктів, змогли досягти взаємного компромісу. Автором зроблений висновок, що, ефективне вирішення проблеми правового статусу акваторії Каспія може бути здійснене тільки за умови взаємного розуміння між всіма учасниками переговорного процесу, готовності до компромісів і врахування інтересів один одного.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6433
2019-08-06T08:58:58Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6433
2019-08-06T08:58:58Z
V
№ 1 (2019); 68-73
Соціально-економічний розвиток країн арабської регіональної системи та «арабська весна» як каталізатор еволюції ісламізму на великому Близькому Сході.
Brayilo, A. V.; Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6433
Array
Array
Array
Array
Феномен сплеску ісламського екстремізму безпосередньо пов'язаний з самою політичною ситуацією, яка склалася в ряді регіонів, які відрізняються підвищеною конфліктністю. Виникненню ісламського екстремізму сприяли внутрішні чинники розвитку мусульманських країн, де особливий вплив надали безробіття, рівень життя переважної більшості населення, складна демографічна ситуація, досить низькі темпи економічного розвитку, низький рівень авторитетних політичних режимів і їх репресивна політика щодо опозиції, а також криза національної ідеології, які створили масову соціальну базу для ісламістської опозиції політичним і світським режимам. Особливу роль зіграли зміни геополітичної ситуації у світі в цілому, особливо це стало актуальним після розпаду СРСР і світової соціалістичної системи. Посилилася позиція США в якості єдиного світового гегемону, що стало каталізатором відходу від європейських зразків, а також пошуком шляхів самобутнього розвитку. Конфлікт різних типів цивілізацій – європейського і мусульманського, що проявився практично у всіх сферах мусульманського суспільства, показав неможливість сліпого копіювання західного суспільства на ісламську ґрунті. Активізація пошуку нових рішень та зміни пріоритетів в економічному розвитку арабських країн стала закономірним явищем у період кризових потрясінь у всьому світі. Базові світоглядні принципи та положення будь-якого вчення спроможні за умови їх радикалізації і доведення до краю сформувати як надзвичайно позитивне, так і негативне ставлення і до місця людини у світі, і до навколишнього середовища. Ідейною складовою ісламського радикалізму є радикальний іслам, який складається з фундаменталізму, традиціоналізму і модернізму, кожен з яких є реакцією на події, що відбуваються у суспільстві. Ісламський фундаменталізм і традиціоналізм виступають захисною реакцією на відхилення від традицій і сталих норм культури і соціуму.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6434
2019-08-06T08:58:58Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6434
2019-08-06T08:58:58Z
V
№ 1 (2019); 74-78
Російська мілітаризація Криму як загроза безпеці Європейського Союзу.
Horiunova, E. O.; Taurida National V.I. Vernadsky University
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6434
Array
Array
Array
Array
У статі проаналізовано зростання військового потенціалу Росії в окупованому її Криму та Севастополі. Доведено, що російська мілітаризація призвела до багатократного збільшення кількості військових та техніки на півострові, який перетворюється на потужний військовий плацдарм. Росія дислокує в Криму протиракетні берегові системи, які повністю контролюють Чорне море, а також ешелоновані системи протиповітряної оборони, якими Москва повністю закрила небо над півостровом. Разом із обороною зброєю Росія нарощує присутність на півострові кораблів-носіїв ракет “Калібр” із дальністю польотів до 2500 кілометрів, що створює загрозу майже для всієї Європи. Створення можливостей для розміщення ядерної зброї на півострові радикально змінює безпекову ситуацію не тільки в Чорноморському регіоні, але й поза його межами.Російська анексія Криму привернула увагу НАТО до Чорного моря та певним чином змінила політику Альянсу, який поступово переходить до стратегії стримування Росії. На тлі російської агресії східноєвропейські держави погодилися на розміщення американських систем протиракетної оборони. У межах НАТО проводиться збільшення військового контингенту у Східній Європі, створюються мобільні групи надшвидкого реагування та військово-морські, механізовані та авіаційні дивізіони Альянсу. Але в цілому політика блоку має обмежену кількість адекватних відповідей у разі подальшої агресії Росії, особливо щодо держав Чорноморського регіону, які, за виключенням Туреччини, не мають потужного флоту. Головною проблемою залишається відсутність військової стратегії Альянсу щодо регіону та складнощі із базуванням флоту НАТО в Чорному морі через обмеження тонажів та часу перебування згідно Конвенції Монтре.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6435
2019-08-06T08:58:59Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6435
2019-08-06T08:58:59Z
V
№ 1 (2019); 79-84
Погляди Г. Нікольсона на дипломатичну практику та дипломатичний інструментарій.
Hrachevska, T. O.; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6435
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена аналізу поглядів відомого англійського дипломата Г.Нікольсона на дипломатичну практику та дипломатичний інструментарій. Охарактеризовано підходи Г.Нікольсона до визначення мети та завдань, які ставляться перед дипломатичними службами. Ґрунтовно розглянуто концепцію військової дипломатії та концепцію торгівельної дипломатії або «концепцію крамаря», які, за Г.Нікольсоном, мали непересічний вплив на розвиток міжнародних відносин й часто було домінуючим чинником у ході проведення дипломатичних переговорів, адже визначали стратегію та тактику їх проведення. Було розглянуту якості, які, на думку Г.Нікольсона, повинні бути притаманні дипломатичним співробітникам. Встановлено, що для Г.Нікольсона було принциповим розглядати походження та розвиток дипломатичної теорії як єдиний тривалий процес, не виділяючи в ньому окремих фаз та категорій та не акцентуючи уваги на випадкових успіхах або перепонах, які виникали на шляху його розвитку. Охарактеризовано погляди Г.Нікольсона на процес виникнення та розвитку інституту дипломатичних привілеїв та імунітетів. Значну увагу було приділено аналізу поглядів Г.Нікольсона на місце дипломатичної служби у системі державних органів держави. Встановлено, що Г.Нікольсон був переконаний, що дипломатична служба повинна перебувати поза політикою, а першочерговим її завданням повинно бути надання її досвіду роботи у розпорядження співробітникам уряду, який знаходиться при владі, підготовка порад та заперечень стосовно пропозиції у сфері зовнішньої політики, підготовлених урядовцями. Значну увагу приділено характеристиці поглядів Г.Нікольсона на провідні напрямки діяльності дипломатичних представників закордоном, зокрема збір та передача інформації, отриманої з достовірних джерел. Зазначено, що поглядам Г.Нікольсона характерне поєднання принципів таких напрямів як реалізм та ідеалізм, що дозволило йому створити власну оригінальну систему поглядів на дипломатичну діяльність.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6436
2019-08-06T08:58:59Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6436
2019-08-06T08:58:59Z
V
№ 1 (2019); 85-90
Цифрова дипломатія як інструмент зовнішньої політики США у ХХІ столітті.
Tykhonenko, I. V.; Чорноморський національний університет імені Петра Могили
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6436
Array
Array
Array
Array
У статті розглядаються особливості цифрової дипломатії як нового інструменту ведення зовнішньої політики держави у XXI ст. у зв’язку із поширенням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості цифрової дипломатії проаналізовано на прикладі США, як держави, яка активно застосовує цей вид дипломатії. Зокрема, охарактеризовано механізми використання цифрової дипломатії на інституційному рівні у сфері зовнішньополітичної діяльності США, що імплементується у наступному. По-перше, виявлено еволюцію використання електронної дипломатії у ХХІ ст. за адміністрацій Дж. Буша-молодшого, Б. Обами та Д. Трампа. Зокрема, відкриття у 2003 р. Офісу цифрової дипломатії при Держдепартаменті США за адміністрації Дж. Буша молодшого та широке використання твітпломатії адміністрацією Д. Трампа. По-друге, впровадження та використання так званих нових медіа як сфери діяльності цифрової дипломатії – використання соціальних мереж (Facebook, Twitter, YouTube), створення мікроблогів (DipNote та діяльність проекту діплопедія, який наближує дипломатів до громадян держави перебування). Використання нових медіа створює сприятливий мікроклімат для поширення зовнішньополітичних ініціатив США за кордоном завдяки віртуальному контакту з громадянами інших держав та донесення до них певного інформаційного контенту (використовуючи їх рідну мову, а не англійську), що безпосередньо пропагує американські цінності та національні інтереси у вигідному для Вашингтону ракурсі. Хоча такі методи не зовсім ліберальні та демократичні, але виправдовують концепцію «м’якої сили» у зовнішній політиці держави. Автор акцентує увагу на вагомості механізмів цифрової дипломатії зовнішній політиці США у сучасних реаліях, що підтверджено практичним її застосування президентом США Д. Трампом через соціальну-мережу Twitter. Виявлено, що деякі заяви президента у соціальні мережі можуть йти у розріз із задекларованим зовнішньополітичним курсом США, проте, крізь призму твітів президента можна прослідкувати еволюцію та стан двосторонніх відносин Америки з іншими державами (зокрема, на прикладі американсько-пакистанських відносин).
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/6437
2019-08-06T08:58:59Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6437
2019-08-06T08:58:59Z
V
№ 1 (2019); 91-102
До питання співвідношення регіональної енергетичної політики Росії та США у Каспійському регіоні.
Shikhalili, Javid; Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/6437
Array
Array
Array
Array
У статті аналізуються цілі та завдання дипломатії Росії та США в Каспійському регіоні. Автор доводить проблему транзиту у російській та американській енергетичній дипломатії в регіоні, розглядає міждержавні відносини Росії та США із країнами регіону в сфері енергетики. Каспійський регіон став новим центром тяжіння інтересів держав Заходу і Сходу, він привертає до себе все більшу увагу не лише як регіон-експортер енергоносіїв, а й як важливий транзитний вузол. Саме енергетичний чинник став передумовою політичних, правових і економічних змін в Каспійському регіоні. Ураховуючи геостратегічне положення, політичні, економічні, екологічні та інші чинники Каспійський регіон має важливе значення для Російської Федерації, водночас і в аспекті забезпечення національної безпеки військово-політичного та соціально-економічного характеру. Російська Федерація намагається відігравати ключову роль в регіоні, враховуючи як енергетичний, так і геополітичний чинники. З метою забезпечення власних національних інтересів Росія прагне зберегти свій військово-політичний вплив в регіоні і виключити доступ західних сил на територію Каспію. Значні геополітичні інтереси в Каспійському регіоні мають Сполучені Штати Америки. США намагаються проводити енергетичну політику в цьому регіоні і активно впливати на процес освоєння енергетичних ресурсів Каспійського моря. З цією метою прийнято нову стратегію американської енергетичної політики, яка полягала у витісненні Росії з Каспійського регіону. Цим самим енергетична дипломатія США обумовила створення нової геополітичної ситуації у відносинах з Росією.Метою статті є аналіз співвідношення регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Констатується, що регіональна стратегія Росії спрямована на політичну ізоляцію регіону, успішно реалізовувалась протягом перших десятиліть. Її методами є творення зон контрольованої нестабільності, затягування територіального розмежування і утворення протиріч у відносинах Каспійських країн, військове домінування. Методи дослідження включають геостратегічний аналіз позиції країн регіону у контексті енергетичних цілей політики великих країн – США і Російської Федерації. Використовуються методи порівняльного і порівняльно-історичного аналізу, які дозволили визначити передумови формування регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Автором зроблений висновок, що, стабільний соціально-економічний розвиток і безпека на півдні Каспійського моря може бути досягнута тільки за умови пошуку механізмів міжнародного співробітництва, результатом якої може стати підписання багатосторонньої угоди щодо міжнародно-правового статусу Каспійського моря.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7375
2019-10-10T09:02:49Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7375
2019-10-10T09:02:49Z
V
№ 3 (2019); 107-113
Регіональна співпраця держав Північної Європи у сфері безпеки та оборони.
Kotlyar, O. V.; Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7375
Array
Array
Array
Array
Дана стаття присвячена безпековій проблематиці, а саме її військово-політичній складовій, котра поступово виходить на порядок денний діяльності європейських країн. Предметом дослідження даної статті є співпраця держав Північної Європи у сфері безпеки та оборони. Акцентується увага на регіональному форматі кооперації як тимчасовій альтернативі вступу в НАТО для позаблокових країн регіону. Здійснено комплексну характеристику діяльності північноєвропейських держав щодо реалізації спільної політики безпеки. Визначено вплив російського фактору на процес та інтенсивність оборонного співробітництва, а також основні виклики, які стоять перед Північною Європою в даній сфері.Зокрема, автор умовно поділяє співпрацю держав регіону у сфері безпеки та оборони на окремі періоди, кожен з яких характеризує з точки зору інтенсивності співробітництва та його пріоритетності. А саме, період від завершення блокового протистояння, коли питання пов’язані з обороною дещо втратили свою значимість і до 2009 р., коли було започатковано Nordic Defense Cooperation. Короткотривалий проміжок від 2009 до 2014 рр., під час якого регіональна оборонна співпраця розвивалась, проте повільно та моментами проблематично, зважаючи на неузгодженість дій та інтересів держав регіону. Та період від 2014 р., починаючи з якого питання безпеки та оборони набуває більшого значення для Північної Європи, що спричинено агресією РФ щодо України, а також підвищенням військової активності Росії в регіоні.Крім того, в статті узагальнено характеризується стан співпраці країн регіону з НАТО та аналізуються перспективи поглиблення відносин позаблокових держав Північної Європи з Альянсом. В свою чергу, формат регіональної співпраці у сфері оборони трактується автором як тимчасова альтернатива приєднанню до НАТО, яка потенційно може відіграти сприятливу роль для вступу позаблокових держав регіону до Альянсу.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7376
2019-10-09T12:33:27Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7376
2019-10-09T12:33:27Z
V
№ 3 (2019); 114-121
Вплив економічних чинників на формування образу КНР в Європі.
Kukalets, O. Yе.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7376
Array
Array
Array
Array
Починаючи з 2008 р. торговельно-економічна співпраця між ЄС та КНР зазнала суттєвих змін. Відповідно до Плану дій «ЄС-Китай 2020» та Глобальної стратегії розвитку ЄС критично важливими сферами європейсько-китайських економічних відносин є інвестиції, інфраструктура, високотехнологічні галузі промисловості, права інтелектуальної власності, регулювання торгівлі та доступ до ринків. Співпраця у цих сферах визначає існуючі та потенційні виклики для країнчленів ЄС. Мета статті – аналіз та простеження впливу економічних чинників на формування образу КНР серед європейських країн.Здійснивши загальний аналіз кожної з критичних сфер співпраці, розглянувши показові приклади співробітництва між сторонами та простеживши їхній вплив на політику ЄС щодо КНР, можна зробити декілька висновків. По-перше, на сучасному етапі відбувається трансформація образу КНР та чинників, які є визначальними у сприйнятті країни. По-друге, відсутність спільно розроблених норм та правил регулювання торговельно-економічної діяльності, недостатній рівень технічних можливостей для виявлення та доведення факту зловживань, складнощі в формуванні спільної зовнішньої політики серед країн-членів ЄС, створюють додаткові перепони під час налагодження співпраці між сторонами. Характерною рисою цієї ситуації є те, що рішення, які приймаються країнами-членами ЄС стосовно КНР, певною мірою залежать від сприйняття Китаю. По-третє, можна припустити, що після 2020 р. відбудеться подальша трансформація образу КНР серед європейських країн, спричинена частковим усуненням чи трансформацією чинників, які впливають на формування негативного образу Китаю.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7377
2019-10-09T12:33:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7377
2019-10-09T12:33:50Z
V
№ 3 (2019); 122-129
Регіональні процеси демократизації на африканському континенті з погляду транзитології та теорії «демократичних хвиль».
Kukhta, V. V.; ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7377
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена проблемі демократизації на Африканському континенті, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн в постколоніальний період.Мотивація автора до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у визначенні моделей та концепцій демократичного переходу, в тому числі в тлумаченні його етапів, різновидів, ролі держави тощо та неоднозначними експертними оцінками вчених потенціалу «третьої хвилі» демократизації в країнах Африки.Мета статті полягає в аналізі специфіки перебігу регіональних процесів демократизації на Африканському континенті та їх наслідків з точки зору транзитології і теорії «демократичних хвиль».В результаті опрацювання теми розкрито ґенезу базових понять дослідження – транзитології та теорії «демократичних хвиль».На основі аналізу наукових джерел виявлено неспівпадіння теоретичних конструкцій як наукових припущень вчених з практичними реальними результатами демократичного транзиту країн різних регіонів і частин світу. На основі врахування світоглядних (культурних, етно-національних, релігійних, ментальних) та соціально-економічних аспектів суспільного розвитку континенту уточнено зміст категорії «демократичний транзит» відносно особливостей перебігу політичних трансформацій в окремих країнах Тропічної й Південної Африки: Нігерії, Нігеру, Гвінеї, Малі та ін.Проаналізовано етапи демократизації на прикладі Південно-Африканської Республіки як зразка демократії на континенті та прийняття моделі унітарної республіки з елементами федералізму на основі консенсусу трьох політичних сил: Африканського національного конгресу, зулуської та бурської національних партій.В емпіричній частині дослідження здійснено проекцію теоретичних моделей демократичного транзиту на соціально-політичні процеси країн Тропічної й Південної Африки та сформульовано відповідні узагальнення щодо детермінованості демократії традиційно усталеними регіональними особливостями розвитку. Оцінено вплив на суспільні трансформації зовнішніх і внутрішніх чинників, політичних партій, національно-громадянських рухів та окремих лідерів. З’ясовано специфіку регіональних процесів, спрямованих на усунення тоталітаризму і встановлення нових політичних режимів у країнах Африки. Визначено причини гальмування демократичних перетворень на континенті та можливі шляхи їх подолання.Сформульовано загальні висновки щодо поетапності й непрогнозованості демократичного транзиту щодо встановлення нового політичного устрою.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7378
2019-10-09T12:34:14Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7378
2019-10-09T12:34:14Z
V
№ 3 (2019); 130-136
Перспективи інституціоналізації еліти в процесах модернізації політичної системи України.
Khorishko, L. S.; Запорізький національний університет
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7378
Array
Array
Array
Array
Динамічність розвитку сучасних політичних систем обумовлена впливом світових процесів інформатизації та глобалізації. Вони визначають нові стандарти життєдіяльності суспільства, направлені на підвищення рівня стабільності та порядку як основи поступального суспільнополітичного розвитку. Процеси політичної модернізації виступають дієвим механізмом практичної реалізації якісно-нових змін, пов’язаних із структурно-змістовним оновленням політичних систем, створенням можливостей розвитку соціально-правової держави та громадянського суспільства. Політична еліта в ході інституціоналізації набуває стійких структурно-функціональних характеристик, що визначають особливості внутрішньоелітної взаємодії, конкретизують процедуру політичної діяльності та технологічний інструментарій, необхідний для оптимізації поставлених цілей та завдань. Високий рівень інституціоналізації у політичній системі дозволяє еліті проявляти суб’єктність щодо ініціювання та практичної реалізації національних модернізаційних проектів. Підвищенню рівня інституціоналізації еліти, її суб’єктності в здійсненні модернізаційних перетворень можуть сприяти: 1) оновлення кадрового складу статусно-рольової сітки за рахунок залучення потенціалу молодіжних лідерів та проведення люстрації; 2) створення умов формування режиму партнерської співпраці з громадянським суспільством та бізнесструктурами, на засадах взаємного визнання зобов’язань і відповідальності щодо модернізації політичної системи в умовах глобального розвитку; 3) формування дієвого інституціонального середовища, що дозволить підвищити рівень відкритості внутрішньоелітної взаємодії, оптимізувати практики комунікації із громадянським суспільством та надати послідовності процедурно-технологічним аспектам процесу політичної модернізації; 4) ініціювання національного проекту модернізації, що відповідає сучасним тенденція глобального розвитку; 5) активізація мобілізаційного та консолідаційного потенціалу громадянського суспільства через підвищення рівня національної самосвідомості та політичної ідентичності.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7689
2019-12-12T10:03:56Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7689
2019-12-12T10:03:56Z
V
№ 4 (2019); 109-115
Сучасні геополітичні концепції: висновки для України.
Litvin, L. A.; Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7689
Array
Array
Array
Array
Метою роботи є проаналізувати сучасні геополітичні концепції та визначити їх значення для України.Підкреслено, що коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені. В той же час наголошено, що сучасна геополітика являє собою складний комплекс подекуди неоднозначних і спірних проектів і прожектів. Часто геополітичні концепції сприяють функціонуванню виключно наддержав. Тому є важливим адекватний аналіз сучасних геополітичних концепцій і визначення можливості прийняття їх ідей до певного використання. Зроблено наголос, що актуальність даного дослідження обґрунтовується необхідністю оновити та зробити більш ефективною геополітичну стратегію України з використанням існуючих наукових здобутків і модернізаційним потенціалом держави.Проаналізовані такі геополітичні концепції як концепції конвергенції, неомондіалізму, неоєвразійства, концепція «лінії горизонту» Ж. Атталі, футорологічна концепція катастроф К. Санторо, ідея орієнталізму Е. Саїда. Визначені їх специфічні особливості. Розглянуто поняття геоекономіки та окреслений геоекономічний просторовий підхід Ж. Атталі, зокрема, можливі геоекономічні простори в світі. Означені ймовірні сценарії катастроф за К. Санторо.Зазначено, що як у концепції неомондіалізму, так і в концепції неоєвразійства Україні відведена роль не самостійного актора, а плацдарму для імперських амбіцій наддержав. Футуристичні ідеї є ефективними для прогнозування певних геополітичних процесів та можуть використовуватися для оновлення геополітичної стратегії, а концепцію орієнталізму українські науковці та державні й політичні діячі можуть використовувати для більш глибшого пізнання різних культур у міжнародних відносинах.Зроблено висновок, що основними напрямками розвитку сучасних геополітичних концепцій є: глобалізаційний вимір, взаємозв’язок між усіма державами світу, розвиток ринкових відносин та лібералізм, збільшення кількості локальних війн, перерозподіл геополітичних точок впливу, переформатування міжнародних організацій. Підкреслено, що одним із основних аспектів у цьому контексті виступає збільшення могутності держав Тихоокеанського регіону, а також певних держав Сходу. Неоднозначною залишається геополітична роль країн Африканського континенту. Визначено, що для української держави наразі важливо позиціонувати себе сильною «серединною» державою; розвивати інформаційні технології; налагоджувати більш ефективні партнерські відносини з країнами Азії, Африки та Сходу; ще активніше брати участь у міжнародних заходах та затверджуватися як член міжнародних організацій; створювати свою геополітичну концепцію та стратегію; остаточно визначити геополітичну ідентичність. Підкреслено, що перспективами подальших досліджень є вивчення інших сучасних геополітичних концепцій, а також аналіз та прогнозування геополітичної картини світу та змін у розстановці центрів сили й ролі України в них.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7690
2019-12-12T10:04:22Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7690
2019-12-12T10:04:22Z
V
№ 4 (2019); 116-122
Асоціація Україна-ЄС: політичні загрози та економічні можливості.
Mainina, M. S.; Київський національний університет імені Тараса Шевченко
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7690
Array
Array
Array
Array
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони визначила новий, більш поглиблений формат співпраці між підписантами. Це важливий документ, який засвідчив не лише прагнення України приєднатися до європейського співтовариства, а й вперше документально підтвердив визнання всіма сторонами Угоди євроінтеграційного курсу України. Шлях до підписання Угоди не був простим: сторонам вдалося поставити підписи лише з другої спроби. Відмова України підписати Угоду на саміті у Вільнюсі 2013 р., революційні події, які зрештою призвели до загострення ситуації в Криму та на Сході, обрання нового керівництва держави, згодом референдум у Нідерландах – усе це передувало підписанню та ратифікації Угоди. На сьогодні Угоду визнано найбільшим нормативно-правовим актом як в історії Євросоюзу, так і України.Більшість аналітиків та науковців присвячують аналіз Угоди здебільшого положенням, які стосуються економіки. Дійсно, цій частині відведено чималий обсяг. Проте, реалізація положень Угоди неможлива без співпраці на політичному рівні. Стаття присвячена аналізу саме політичної частини Угоди. У статті досліджується історія підписання Угод про асоціацію ЄС з іншими державами на предмет закріплення положення про подальше членство в Європейському Союзі. Визначено особливості УА між Україною та ЄС, розглянуто порядок впровадження змін, а також проаналізовано загрози та перспективи подальшого виконання положень Угоди. Зазначено, що причини ускладнень імплементації Угоди можуть бути як внутрішні, так і зовнішні.Для України Угода – це не лише стандарти, цінності та принципи, а й міжнародний авторитет та спроможність проявити себе на геополітичній арені. Виконання положень Угоди – важлива заявка на європейське майбутнє. Однак, зміни мають бути зваженими та продуманими. Україна має зберегти незалежність, суверенітет та відстояти свої позиції.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7691
2019-12-12T10:04:48Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7691
2019-12-12T10:04:48Z
V
№ 4 (2019); 123-128
Взаємовплив «м’якої сили» Туреччини та Російської Федерації на початку XXI ст.
Paiuk, K. A.; Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7691
Array
Array
Array
Array
Використання «м’якої сили» у російсько-турецьких взаємовідносинах почалося у XXI ст. і мало асиметричний характер. З 1990-х років Туреччина була вкрай зацікавлена у формуванні нової підсистеми міжнародних відносин – тюркського світу. Керівництво країни пішло не по стопах Євросоюзу, який рухався від економіки до політики, а виробило оригінальні шляхи формування такого роду над-ідентичності. Туреччина стала створювати різні «інтеграційні поля» культурні, освітні, економічні, а потім і політичні. Всі ці «поля» повинні були служити єдиної довгострокової меті – об’єднання тюрків. В тій чи іншій мірі в зазначених процесах були задіяні і тюркські суб’єкти Російської Федерації. У першому десятиріччі століття у російському напрямку активно діяла «м’яка сила» Туреччини, домігшись певних успіхів у формуванні позитивного образу країни у російському інформаційному полі. Росія почала застосовувати «м’яку силу» тільки на початку 2010-х років, тому її успіх на цьому полі був помірним. Проте, після визначення нового політичного курсу, Росія стала приділяти значну увагу цьому вектору взаємодії між країнами, тому у кінці 2010-х років її успіхи у формуванні позитивного іміджу Росії у Туреччині, незважаючи на окремі проблеми, неможливо заперечувати. У цілому російська «м’яка сила» діє на п’яти напрямках: політична концепція «суверенної демократії», російська діаспора у Туреччині, популяризація та поширення вивчення російської мови у Туреччині, висока культура та навчання турецьких студентів у російських ВНЗ. Враховуючи, що ефект від застосування «м’якої сили» проявляється через 5-10 років від початку активної діяльності у цьому напрямку, можна прогнозувати ріст впливу Москви на відношення турецького населення до Росії і, таким чином, на внутрішню політику Туреччини. У той же час, події 2013-2016 рр., такі як «Арабська весна» та спроба державного перевороту у Туреччині, призвели до зниження інтенсивності впровадження елементів «м’якої сили» у зовнішній політиці Туреччини, у тому числі й на російському напрямку.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7964
2020-04-08T06:59:52Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7964
2020-04-08T06:59:52Z
V
№ 1 (2020); 84-89
Правові основи сучасних українcько-угорських відносин: від Тріанону до сьогодення.
Ablazov, I. V.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Terpiak, P. A.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7964
Array
Array
Array
Array
В статті коротко розкриті історичні передумови сучасних українсько-угорських відносин, а саме підписання Тріанонського мирного договору, згідно якого територію Королівства Угорщина було розділено. Зокрема, Закарпаття стало частиною Чехословацької республіки. Про важливість цієї віхи в історії Угорщини свідчить те, що вона увійшла до підручників з історії під назвою “Тріанонська трагедія”. Ті події є одним із основних чинників формування відносини між Україною та Угорщиною сьогодні. Також, в статті “Правові основи сучасних українсько-угорських відносин: від Тріанону до сьогодення” розглянуто міжнародну нормативно-правову базу, що має вплив на сучасні відносини між двома країнами.Слід зазначати, що сьогодні надзвичайно гостро стоїть питання створення та розвитку культурної автономії угорців, що проживають у Закарпатській області. Нова редакція Законів України “Про освіту”, а також “Про забезпечення функціонування української мови як державної” піддається нищівній критиці офіційних осіб Угорщини. До прикладу, під час останнього візиту міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто до Києва, угорська сторона запропонувала дві новації до українського законодавства: прирівняти угорську мову до мови корінного народу та збільшити кількість годин на вивчення української мови за рахунок збільшення годин на вивчення предмета “Українська мова”. Реакція Міністерства освіти України є однозначною: пропозиції угорської сторони є неприйнятними. Як наслідок, Угорщина продовжує блокування засідання Ради Україна-НАТО до тих пір, поки в Україні “не будуть відновлені права меншин”. Зважаючи на те, що Російська Федерація безпосередньо впливає на політику Угорщини, слід очікувати, що гібридний вплив на Україну з боку її західного сусіда поглиблюватиметься.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7965
2020-04-08T07:00:15Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7965
2020-04-08T07:00:15Z
V
№ 1 (2020); 90-95
Україно-японські відносини в контексті пріоритетних напрямків зовнішньої політики Японії.
Velyka, O. V.; Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7965
Array
Array
Array
Array
Перетворення Японії на економічну супердержаву, збільшення активності японської дипломатії на міжнародній арені підвищили інтерес до дослідження її ролі в світовій політиці. Це вимагає нових підходів до аналізу чинників, які впливають на формування зовнішньополітичного мислення японців, їх уявлень про роль Японії в світі. На прикладі України можна проаналізувати позицію Японії щодо нових міжнародних викликів та погроз. Стаття присвячена вивченню передумов, чинників і особливостей україно-японських відносин. В роботі визначені основні пріоритетні напрямки зовнішньої політики Японії на сучасному етапі, механізми їх реалізації та місце україно-японських відносин в цій системі цінностей. Проаналізовані основні сфери реалізації економічної дипломатії Японії на прикладі України. У результаті роботи виявлено, що перспективними напрямами співпраці є сучасні енергозберігаючі технології в енергетиці, промисловості, муніципальному секторі, залучення японських інвестицій у розвиток транспортної та енергетичної інфраструктури України, а також аграрного сектору. Основними документами, що визначають напрями та форми співпраці Японії та України, є Спільна заява про нове партнерство у 21 ст. 2005р., Спільна заява щодо українсько-японського глобального партнерства 2011р. та Японсько-українську інвестиційну угоду 2005р. Плідна співпраця обох країн зосереджена на урядовому та парламентському рівні. Однак регулярні консультації носять несистемний характер та активізуються за результатами зустріч на рівні Президента та Голови ВР України. На міжнародній арені Японія підтверджує незмінну підтримку «суверенітету і територіальної цілісності» України, а Україна підтримує Японію в намаганні отримати статус постійного члена Ради ООН та засуджує дії Пхеньяна, закликає світове співтовариство вжити додаткових заходів для притягнення КНДР до відповідальності.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7966
2020-04-08T07:00:36Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7966
2020-04-08T07:00:36Z
V
№ 1 (2020); 96-101
Відносини між США та ЄС в контексті проблем безпеки Близького Сходу в період президентства Д. Трампа.
Zakharchenko, A. M.; Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7966
Array
Array
Array
Array
У статті аналізуються трансатлантичні відносини в близькосхідному контексті після приходу до Білого дому адміністрації Д. Трампа. Зокрема, проведено порівняльний аналіз політики союзників щодо найважливіших регіональних проблем – іранської ядерної програми, арабськоізраїльського конфлікту та сирійської кризи; виявлено відмінності в підходах США та ЄС щодо зазначених проблем та визначено їхній вплив на стан відносин між двома акторами.З’ясовано, що за часів перебування Д. Трампа на посаді президента, протиріччя у підходах трансатлантичних партерів до близькосхідної проблематики значно поглибилися. Це зумовлено його різким відходом від політики попередників, а також притаманним для нього одностороннім характером прийняття рішень, без консультацій із союзниками. Низка суперечливих кроків американського президента, таких як вихід з угоди щодо іранської ядерної програми, беззастережна підтримка Ізраїлю, разом із перенесенням посольства США до Єрусалиму і визнанням ізраїльського суверенітету над Голанськими висотами, а також рішення про виведення американського контингенту з Сирії, не була підтримана Європейським Союзом.В той час як Сполучені Штати демонструють зниження інтересу до Близького Сходу, важливість регіону для Європи зростає. Односторонні кроки адміністрації Д. Трампа, а також розбіжності з ЄС у поглядах на важливі проблеми регіональної безпеки, спонукатимуть Європейський Союз до більш самостійної політики. Втім, низка об’єктивних обставин, насамперед, протиріччя всередині самого ЄС, не дозволяють йому виступати актором, здатним ефективно впливати на динаміку близькосхідних процесів. Якщо участь Вашингтона в регіоні продовжить слабшати, Європа все частіше буде змушена співпрацювати з альтернативними впливовими акторами, такими як Росія та Китай, для просування своїх інтересів.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7967
2020-04-08T07:01:00Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7967
2020-04-08T07:01:00Z
V
№ 1 (2020); 102-109
Модернізація політики міжнародних організацій у сфері інформаційної безпеки.
Kopiika, M. V.; Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7967
Array
Array
Array
Array
Стаття присвячена аналізу модернізації політики міжнародних організацій у сфері інформаційної безпеки з огляду на появу нових гібридних загроз для міжнародного миру, оскільки проблеми глобальної безпеки посідають особливе місце в структурі міжнародної політики, визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світопорядку, навіть саме існування цивілізації. Наразі проблема забезпечення інформаційної безпеки на міжнародному рівні полягає у прагненні окремих світових акторів контролювати політичні процеси на значних територіях із застосуванням інформаційних та кібероперацій, що спричинює проблему інформаційного дисбалансу сил і порушення національного інформаційного суверенітету. Аналіз стратегій міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки свідчить про спільні і відмінні підходи до трансформації політичної діяльності міжнародних організацій, що зумовлюються політичними позиціями акторів, різними пріоритетами забезпечення інформаційної безпеки та різним рівнем їх інформаційного розвитку.Практичне забезпечення інформаційної безпеки у форматі міжнародних організацій визначається стратегічною спрямованістю загроз щодо критично важливих систем життєдіяльності світового співтовариства, використанням інформаційних ресурсів як зброї масового ураження, необхідністю створення міжнародних механізмів протидії і попередження глобального протистояння, непередбачуваного за своїми наслідками Тенденції зрощування глобальних і регіональних проблем вплинули на можливості міжнародних акторів визначати напрями і стратегії політичних змін на видиму перспективу, обумовили залучення потужного механізму міжнародних інститутів для розв’язання проблем світового розвитку. Гібридний характер інформаційних загроз зумовив зміну підходів міжнародних організацій до політики у сфері інформаційної безпеки і формування нових структур для протидії сучасним викликам для підтримання миру і стабільності.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7968
2020-04-08T07:01:39Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7968
2020-04-08T07:01:39Z
V
№ 1 (2020); 110-115
Інструменти експортного контролю: дублювання зусиль.
Lozova, V. V.; Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7968
Array
Array
Array
Array
Існує розуміння, а також чіткі докази того, що надбання мирних ядерних технологій може стати поштовхом для початку програми озброєння (Індія, Ірак, Ізраїль, Лівія, Північна Корея та Пакистан). У той же час стаття IV ДНЯЗ забезпечує право держав розробляти мирні ядерні програми. Це означає, що кожна держава без ядерної зброї має невідчужуване право бути залученою до виробництва і торгівлі у ядерній сфері. Існують небезпеки розповсюдження, пов'язані з ядерною торгівлею, які в кінцевому рахунку можуть обернутися проти самої державиекспортера. Саме тому на даний момент є два основні механізми, що встановлюють тенденції щодо міжнародних трансферів у ядерній галузі: Комітет Цанггера (КЦ) та Група ядерних постачальників (ГЯП). З одного боку, може здатися, що ГЯП застосовує більш жорсткий контроль, оскільки вона охоплює всі держави без ядерної зброї відповідно до угод про гарантії МАГАТЕ, незалежно від членства в ДНЯЗ, тоді як КЦ не ставить під сумнів держави, які є членами ДНЯЗ. У той же час, ГЯП співпрацює з Індією, яка має лише конкретну угоду з МАГАТЕ. Група також дозволяє санкціонувати трансфери, якщо вони необхідні для безпечної експлуатації існуючих об'єктів. Остаточні рішення щодо трансфертів все ще залишаються на розсуд самих держав, оскільки механізми експортного контролю не є юридично обов'язковими, якщо вони не імплементовані в національне законодавство. На жаль, існуюча система нерозповсюдження ядерної зброї передбачає дублювання функцій у двох вищезгаданих інституціях, що контролюють експорт ядерних товарів та товарів подвійного призначення. Два клуби відмовляються вступати у офіційні стосунки один з одним, незважаючи на вже існуючий механізм обміну інформацією між ними та на те, що більшість членів обох груп також збігаються. Дана стаття показує, у тому числі на прикладі кейс-стаді, що ці інституційні елементи не достатньо ефективні та не здатні впоратися із сучасними викликами.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7969
2020-04-08T07:02:01Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7969
2020-04-08T07:02:01Z
V
№ 1 (2020); 116-121
Порівняльна характеристика програмно-інституційної бази цифрової дипломатії Словацької Республіки та Угорщини.
Matchuk, Ya. Yu.; Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7969
Array
Array
Array
Array
За сучасних умов глобального поширення та застосування мережевих технологій і онлайнплатформ у всьому світі, а також зростання їхньої ролі і впливу на різні сфери життя країн, в тому числі і зовнішню політику, розглядаємо новітнє явище цифрової дипломатії як результат еволюції комунікації з іноземними аудиторіями та її часткового переходу в цифровий простір. Оскільки явище цифрової дипломатії не має остаточної теоретичної концептуалізації у вітчизняній науці, то з’являється необхідність вивчення підходу різних держав до цього питання для виявлення спільних та відмінних рис у трактуванні явища та його практичного застосування. Зокрема, у роботі автором проаналізовано організаційно-правову основу цифрової дипломатії у Словацькій Республіці та Угорщині.Стаття фокусується на підході Словацької Республіки та Угорщини до цифрової дипломатії та їхніх ключових інституціях, до компетенції яких входить ця сфера. З цією метою автор надає цілісний огляд правової бази, що лежить в основі розвитку цифрової дипломатії Словацької Республіки та Угорщини, а також аналізує систему урядових та неурядових організацій, які наразі діють у цій сфері і несуть відповідальність за її розвиток в обох державах та способи сприяння досягнення цілей цифрової дипломатії. Крім того, у статті запропоновано подальші перспективи для прогресивного розвитку та підвищення ефективності ініціатив і програмно-інституційної бази цифрової дипломатії у Словацькій Республіці та Угорщині на основі проведеного порівняльного аналізу актуального становища цієї сфери в обраних державах. Встановлено, що на рівні обох держав необхідно розробити всеохоплюючу програму щодо використання інструментів цифрової дипломатії з метою уніфікованого представлення держав в онлайн-просторі, а також підвищення рівня забезпечення національних інтересів та просування зовнішньополітичних ініціатив.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7970
2020-04-08T07:02:25Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7970
2020-04-08T07:02:25Z
V
№ 1 (2020); 122-129
Україно-литовське партнерство в сфері безпеки та оборони.
Mogylnytska, K. О.; Інститут міжнародних відносин Київського
національного університету імені Тараса Шевченка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7970
Array
Array
Array
Array
З трансформацією системи міжнародних відносин та посиленням конфліктного потенціалу регіонального східноєвропейського простору ключовим завданням для України є розвиток сучасного сектору безпеки, спрямованого на захист державного суверенітету та територіальної цілісності. У зв'язку з цим налагодження взаємовигідної співпраці із закордонними партнерами є надзвичайно важливим для забезпечення проведення реформи та модернізації оборонного сектору України відповідно до сучасних стандартів. Стаття присвячена всебічному аналізу українсько-литовського співробітництва у цій галузі. Конструктивний зміст співпраці перед подіями Євромайдану був зосереджений на запозиченні литовського досвіду перетворення радянської військової системи у відповідність стандартам євроатлантичної системи колективної безпеки. Після анексії АР Криму та початку агресії на Донбасі питання українсько-литовського співробітництва в галузі безпеки було актуалізовано шляхом спільного розуміння існуючих загроз та викликів для регіонального простору.У статті підкреслюється, що український досвід боротьби з гібридними загрозами високо цінується литовськими фахівцями, і вони зацікавлені у дослідженнях цього питання. Одним з найважливіших напрямів зміцнення співробітництва між державами стало створення багатонаціонального підрозділу ЛИТПОЛУКРБРИГ для підтримки регіональної стабільності та сумісності збройних сил. Сучасний рівень розвитку відносин між Україною та Литвою демонструє те, що їхнє партнерство у сфері безпеки має стратегічний характер. Литва продовжує докладати зусиль до забезпечення професійної освіти українських військовослужбовців, поглиблюючи цю сферу відносин завдяки функціонуванню навчальної місії на українській території; забезпечує медичне лікування українських військових, які були поранені в зоні АТО. Литва – єдина європейська держава, яка постачала смертельну зброю українським збройним силам, а також бере участь в реалізації багатонаціональних консультаційних заходах щодо активізації реформ в Україні. Українськолитовські відносини ґрунтуються на військово-технічному партнерстві, співпраці у сфері підготовки військовослужбовців та у форматі міжнародних миротворчих операцій.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7971
2020-04-08T07:02:47Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7971
2020-04-08T07:02:47Z
V
№ 1 (2020); 130-137
Виокремлення та обгрунтування основних складових суспільно-політичної обстановки.
Semenyuk, Yu. V.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Holynskyi, I. M.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7971
Array
Array
Array
Array
Досліджуються основні складові суспільно-політичної обстановки та її елементний склад: зовнішньополітичний курс держави; внутрішньополітична обстановка в регіоні чи державі; політичне (воєнно-політичне) керівництво; оцінка політичних норм; аналіз політичної культури суспільства; стан економіки регіону чи держави; стан збройних сил (в тому числі аналіз можливостей щодо ведення гібридної війни); соціально-психологічна атмосфера у суспільстві; етноконфесійна ситуація в регіоні чи державі; демографічна ситуація в регіоні чи державі; географічне розташування; екологічна обстановка в регіоні чи державі; криміногенна ситуація в регіоні чи державі. Визначено структурні елементи суспільно-політичної обстановки, до яких відносяться: суб’єкти суспільно-політичного процесу; соціально-політичні інтереси та цілі; реальні соціально-політичні події, процеси та явища. Вплив таких чинників на суспільно-політичну обстановку буде визначати її рівень, а саме: звичайна, загострена, кризова, надзвичайна.Відзначено, що головною метою оцінювання суспільно-політичної обстановки є відображення ситуації та визначення факторів, умов, подій, явищ, які необхідно постійно аналізувати для подальшого впливу на суспільно-політичні процеси. Показано, що всебічний аналіз, оцінювання суспільно-політичної обстановки полягає у визначенні факторів розвитку та взаємовідносин суб’єктів суспільно-політичного процесу, які безпосередньо чи опосередковано впливають на суспільно-політичну обстановку у державі чи окремому регіоні. Саме це надає керівництву держави можливість діяти щодо стабілізації, або дестабілізації ситуації, як на міжнародній арені, так і всередині держави.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/7972
2020-04-08T07:03:09Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7972
2020-04-08T07:03:09Z
V
№ 1 (2020); 138-142
Стратегічне планування у сфері національної безпеки республіки Польща: досвід для України.
Yatsyuk, P. F.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/7972
Array
Array
Array
Array
У статті розглянуто передумови розробки керівництвом Республіки Польща нової редакції Стратегії національної безпеки. У публікації проаналізовано причини низької ефективності системи забезпечення національної безпеки України, серед яких виокремлено: застарілість сформованої за радянським зразком системи забезпечення національної безпеки; створення її під тиском світових та регіональних лідерів без врахування потреб та інтересів України; формальні підходи вищого державного керівництва до зазначеного питання, і, як наслідок незавершеність процесу створення системи національної безпеки. Ключова проблема полягала у багатовекторності політики, що декларувала України і відсутності чітких пріоритетів у забезпеченні національних інтересів. З метою вирішення зазначеної проблеми визначено необхідність у докорінному реформуванні, починаючи від створення моделі її функціонування до формування цілісної системи законодавчих актів у сфері національної безпеки і оборони України. З метою ефективного виконання зазначеного завдання проаналізовано досвід суміжних країн – членів НАТО та ЄС, зокрема Республіки Польща (РП).У статті ретельно проаналізовано Стратегію розвитку системи національної безпеки Республіки Польща до 2022 року, яку було розроблено з урахуванням головних стратегічних документів НАТО і ЄС у цій сфері – Стратегічної концепції НАТО та Європейської стратегії безпеки.Проаналізовано зміст документа, особливу увагу приділено оцінці безпекового середовища Республіки Польща, викликів і загроз, що стоять перед країною та Європейським регіоном.З огляду на схожість загроз і пріоритетів у системі забезпечення національних інтересів Польщі з нашою Державою, доцільно проаналізувати структуру Стратегії Республіки Польща з метою переймання досвіду.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/8851
2020-08-27T05:29:28Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8851
2020-08-27T05:29:28Z
V
№ 2 (2020); 111-117
Фактор державоцентричності системи національної безпеки України та використання британського досвіду впровадження концепції безпеки людини.
Ablazov, I. V.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Hordiienko, L. O.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8851
Array
Array
Array
Array
Тенденцією розвитку безпекового середовища сьогодення є трансформації поняття «безпека» та зміщення її фокусу від держави до окремої особистості та спільноти. Принцип людиноцентричності вже успішно інкорпорується до політичних стратегій провідних країн світу та є, безумовно, актуальним і для України.Дослідження присвячене вивченню основних гальмівних факторів на шляху до впровадження концепції безпеки людини в системі національної безпеки України, а також має на меті встановити можливі напрями імплементації цього концепту в практичну площину політики безпеки та оборони України за досвідом Великобританії.В статті проаналізовано законодавчо закріплені положення щодо визначення національних інтересів України та їх співвідношення з інтересами особистості, суспільства та держави. За результатами аналізу зроблено висновок, що в українському законодавстві нівелюється найважливіший критерій національної безпеки, а саме дотримання балансу життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави. Це вказує на державоцентричність існуючої системи національної безпеки нашої держави.Враховуючи досвід провідних країн світу щодо реалізації концепції безпеки людини, вирішено зосередити увагу на дослідженні досвіду Великобританії. Адже саме Великобританія, будучи лише на початку шляху до реалізації порядку денного безпеки людини, стала першою країною, яка офіційно інкорпорувала цю концепцію в основу своєї оборонної політики.На основі аналізу британського досвіду впровадження концепції безпеки людини в оборонну політику запропоновано низку важливих для України кроків на шляху до побудови системи національної безпеки крізь призму безпеки людини. За умови успішної реалізації концепція безпеки людини сприятиме подоланню фактору державоцентричності системи національної безпеки України та може бути розвинена в корисний для практичної політики аналітичний інструмент, що дозволить забезпечити умови для реалізації інтересів особистості, суспільства та держави.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/8852
2020-08-27T05:29:56Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8852
2020-08-27T05:29:56Z
V
№ 2 (2020); 118-124
Забезпечення національної безпеки в контексті участі України в діяльності міжнародних організацій.
Karpenko, O. V.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8852
Array
Array
Array
Array
У статті розглянуто можливості та наявний інструментарій міжнародних організацій щодо сприяння забезпеченню національної безпеки України в умовах трансформації системи міжнародних відносин, спричиненої переглядом окремими державами світу основоположних норм міжнародного права.У публікації проаналізовано підходи до взаємодії з міжнародними організаціями в питаннях національної безпеки, які знайшли відображення у нормативно-правовій базі України: покладання на сприяння міжнародних організацій та блоків в питаннях гарантування суверенітету та територіальної цілісності держави; відсутність розроблених чітких та послідовних механізмів взаємодії з міжнародними організаціями для досягнення цілей із забезпечення національної безпеки; відсутність розуміння дійсних, а не декларативних, можливостей міжнародних організацій щодо забезпечення національної безпеки держав-членів та партнерів.З метою подолання зазначених проблемних аспектів покладання частини зобов’язань із забезпечення національної безпеки на міжнародні організації, визначено ключові напрями взаємодії органів державної влади України із окремими міжнародними структурами, які із застосуванням невоєнних засобів мають можливість сприяти забезпеченню національної безпеки України в існуючих умовах трансформації системи міжнародних відносин.Зроблено висновок про те, що існують передумови для включення механізмів міжнародних організацій до системи забезпечення національної безпеки України за наступними напрямами: інформаційний, військово-цивільний та економічний.З огляду на прогнозоване збереження суттєвої ролі міжнародних організацій у питаннях кризового врегулювання та гарантування миру, вважається за доцільне розробити послідовний алгоритм взаємодії органів державної влади України з міжнародними організаціями за напрямами, які сприятимуть забезпеченню національної безпеки України.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/8853
2020-08-27T05:30:23Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8853
2020-08-27T05:30:23Z
V
№ 2 (2020); 125-131
Політика Російської Федерації щодо Придністровського конфлікту. Український вимір.
Samarets, H. I.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8853
Array
Array
Array
Array
У статті розкриті основні заходи зовнішньої політики Російської Федерації (РФ) стосовно Республіки Молдова (РМ) та Придністровського регіону РМ. Спрямованість заходів політики РФ з даного питання має чітку мету: за допомогою всіх доступних політичних інструментів утримати РМ в сфері свого геополітичного впливу. Керівництво РФ вважає за необхідне утримувати ситуацію довкола Придністров’я у «замороженому стані», чим забезпечує контроль зовнішньої політики РМ та блокування європейських та євроатлантичних уподобань та прагнень РМ. Реалізуючи зазначені заходи, РФ також забезпечує свою легітимну військову присутність в регіоні через участь у миротворчій операції з підтримання миру в Придністровському регіоні РМ.Автор пропонує розглянути заходи зовнішньої політики РФ стосовно РМ та Придністров’я не в історичній площині, а через політичну, економічну та військову спрямованість цих заходів, розділивши їх на дві суттєві групи. Перша з них характеризується створенням та розвитком конфлікту до стадії збройного протистояння з подальшим його підтриманням у активній фазі до стану втрати власних інтересів об’єктом геополітичного тиску Росії. Друга – завершенням стадії збройного протистояння і переведенням конфлікту до стадії «замороженого» через початок тривалого переговорного процесу з подальшим його утриманням в такому стані якомога довгий час.З огляду на тотожність європейського та євроатлантичного вибору РМ і України, наявність спільного кордону, не виключається можливість застосування РФ напрацьованого в Придністровському регіоні РМ політичного інструментарію щодо України. Отже природно постає питання попередження можливих загроз національній безпеці України та недопущення відповідними державними органами України розвитку ситуації з гібридною агресією Російської Федерації проти України за російським сценарієм.Порівняння заходів політики РФ щодо України у період від початку збройної агресії і дотепер з заходами політики РФ щодо РМ та Придністров’я дає змогу визначити місце російського сценарію, де зараз перебуває Україна, та передбачити шляхи його розвитку і, відповідно протидії.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/8854
2020-08-27T05:30:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8854
2020-08-27T05:30:50Z
V
№ 2 (2020); 132-137
Політика Ізраїлю щодо обмеження прав власності членів сімей терористів.
Trehubov, D. M.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8854
Array
Array
Array
Array
В статті розкриті деякі аспекти політики Ізраїлю щодо боротьби з терористичними загрозами. Зокрема, розглянуто досвід покладання цивільно-правової відповідальності на членів сімей терористів шляхом знищення їх будинків. Ізраїль використовує багаторівневу систему боротьби з тероризмом та має великий практичний досвід у реалізації політики проведення антитерористичних заходів, що може бути цікавим для України. Також, в статті «Політика Ізраїлю щодо обмеження прав власності членів сімей терористів» частково проаналізовано міжнародну нормативно-правову базу, що регламентує застосування жорстких обмежувальних заходів до терористів та їх родичів.В умовах гібридної агресії Російської Федерації проти України актуальним є питання організації ефективної протидії вітчизняних силових структур сектора безпеки та оборони терористичним атакам з боку військових формувань самопроголошених ЛНР та ДНР. В умовах складної політичної ситуації перед Україною постали загрози, що вимагають удосконалення функціонування загальнодержавної політики боротьби з тероризмом. Відповідна робота має здійснюватися з використанням досвіду та дієвих світових практик, зокрема Ізраїлю.Незважаючи на триваючу внутрішньополітичну кризу в Ізраїлі, уряд країни чітко усвідомлює необхідність жорстких антитерористичних заходів і тому навряд чи відмовиться від практики знесення будинків терористів, хоча її ефективність залишається під питанням.Не виключається, що через певний період часу на фоні зростання рівня терористичних загроз в Європі, деякі провідні країни світу можуть взяти приклад Ізраїлю, запозичивши його політику покладання відповідальності на родичів терористів. У короткостроковій перспективі такі радикальні заходи спроможні дати позитивний ефект, однак їх фактична невідповідність принципам функціонування правової держави і міжнародного співтовариства сприятимуть загостренню конфліктів, які спровокують нову хвилю терористичної загрози.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/8855
2020-08-27T05:31:17Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8855
2020-08-27T05:31:17Z
V
№ 2 (2020); 138-143
Позиція ФРН щодо гуманітарної інтервенції в Лівії.
Tsekhovalova, A. O.; Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8855
Array
Array
Array
Array
Стаття має на меті виявлення особливостей позиції ФРН щодо проведення гуманітарної інтервенції в Лівії у 2011 р. Німеччина втрималася від голосування по резолюції 1973 Ради Безпеки ООН. ФРН не підтримала військовий варіант вирішення конфлікту, як це було передбачено в пунктах 4 і 8 резолюції. Німеччина не мала наміру спонсорувати чужі війська. Вона зайняла іншу позицію ніж її головні союзники – Франція, Великобританія й США. Причина пов’язана не з розбіжностями із союзниками по Альянсу, а із внутрішньополітичним тиском на коаліційний уряд. Ще одним цікавим поясненням для урядової політики є економічні показники, за якими Лівія не відігравала важливої ролі у німецькій економіці. Можна зробити висновок, що уряд СДУ/ФДП ухвалив рішення утриматися на голосуванні ООН по резолюції 1973, тому що це не було пріоритетним питанням для ФРН, і тому, що Гідо Вестервелле вважав, що цілі Франції, Великобританії й США могли бути досягнуті без інтервенції, за допомогою санкцій. Обмежена роль Німеччини у лівійській кризі й її особлива політика у рамках НАТО дозволяє припустити, що німецькі політичні діячі, зіштовхнувшись із фінансовою кризою і її потенційними наслідками в Європі, свідомо прагнули обмежити міжнародні зобов’язання Німеччини й тому відмовилися брати участь у забезпеченні нелітної зони. Тим не менш, репутація Німеччини серед її західних союзників була майже розбита. Утримання уряду Меркель спричинило не просто здивування її найближчих союзників – Франції, Британії та США, – а звинувачення Берліну в грі на боці Росії. Німеччина стала вважатися ненадійним союзником. Однак, рішення не брати участь в операції у Лівії свідчить, що Німеччина буде продовжувати оцінювати кожну воєнну операцію на своїх власних умовах, а не відбивати британську й французьку політику.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/8856
2020-08-27T05:31:58Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8856
2020-08-27T05:31:58Z
V
№ 2 (2020); 144-149
Чинники зростання популярності євроскептицизму в ЄС.
Yakymchuk, M. M.; Національний університет «Острозька академія»
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/8856
Array
Array
Array
Array
У статті визначено та проаналізовано чинники, що вплинули на появу, поширення та активізацію євроскептицизму. Зокрема, охарактеризовано умови формування опозиції до ЄС, визначено основні каталізатори зростання недовіри до організації. А також простежено взаємозв’язок між євроскептицизмом та кризовими явищами у ЄС і який вони вплив здійснюють на формування думки населення щодо політики організації.За результатами проведеного дослідження причини поширення ідей євроскептицизму умовно можна розділити на кілька груп. Опозиція до ЄС з’явилася разом із появою перших ознак формування організації, проте не була вираженою. Упродовж ХХ століття, незважаючи на певні економічні проблеми, рівень підтримки ЄС стабільно зростав аж до 2007 року. Однак, згодом через прямий та опосередкований вплив внутрішніх та зовнішніх факторів, опозиція до Європейського Союзу почала набирати обертів. У результаті цього з латентного стану євроскептицизм перейшов до практичного, як наслідок було запущено безпрецедентний процес – вихід Великої Британії з організації.Проаналізувавши статистичні показники позиції громадян щодо ЄС, а також внутрішньополітичну ситуацію в організації, можна зробити висновок, що не лише суттєві економічні та соціальні проблеми сприяли зростанню євроскептицизму. На зростання опозиції до Європейського Союзу більшою мірою вплинула діяльність популістичних партій та рухів з Центрально-Східної Європи, які почали приєднуватися до організації після 2004 року. Євроскептики з нової Європи, об’єднавшись з антиєвропеїстами зі Сполученого Королівства, скориставшись складним економічним становищем в організації та міграційними викликами, провели вдалу інформаційну кампанію проти ЄС. У результаті цього довіра до Союзу суттєво впала і громадяни сумніваються в ефективності роботи організації.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9321
2020-12-02T09:29:53Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9321
2020-12-02T09:29:53Z
V
№ 3 (2020); 78-85
Проблеми забезпечення безпеки діяльності конкурентної розвідки в умовах загострення інформаційно-психологічного протиборства
Гунін , В. Є.; Воєнно-дипломатична академія імені Євгенія Березняка
2020-12-02
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9321
У ході проведеного дослідження автором статті зафіксовано суттєве підвищення активності російських (проросійських) засобів масової інформації (ЗМІ), інших джерел медійного середовища (мас-медіа, директ-медіа), окремих сайтів та блогів в Інтернеті, котрі є елементами сучасного інформаційного простору. Таку активність автор пов’язує з початком ведення Російською Федерацією (РФ) гібридної війни проти України. Визначено, що інформація, яка розповсюджується зазначеними мас-медіа, має деструктивний характер. Зокрема, така інформація викривляє світогляд нашого населення, призводить до хибного сприйняття сучасних подій в нашій державі й за кордоном, сприяє формуванню у населення негативного відношення до політичних рішень, які приймаються керівництвом нашої держави, що у свою чергу призводить до погіршення відносин між Україною та країнами-партнерами, знижує її міжнародний імідж. Доведено, що за розповсюдженням фейкової інформації (дезінформаційних матеріалів) як на території нашої держави, так й за її межами, стоять російські спецслужби, основне завдання яких – дестабілізувати ситуацію всередині держави, дискредитувати Україну на міжнародній арені, представити її перед світовою спільнотою як державу, яка неспроможна виконувати свої функції за всіма напрямами. Досліджено, які саме ЗМІ можуть використовуватися російськими спецслужбами для вирішення цього завдання. Вивчено особливості інформаційно-психологічного впливу, якому піддаються різні верстви населення України завдяки інформаційним атакам з боку цих ЗМІ, у тому числі ті категорії населення, які проживають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Для цього автором розглянуто питання, якими основними соціальними групами доцільно представити населення України з огляду на його відношення до військового конфлікту, територіальне розташування, а також з урахуванням особливостей сприйняття різними групами населення фейкових матеріалів. У результаті проведеного дослідження автором надано пропозиції, яким чином можна вдосконалити безпеку діяльності підрозділів конкурентної розвідки в районі проведення ООС і на ТОТ за рахунок організації адекватної протидії деструктивному впливу на населення України з боку російських (проросійських) ЗМІ з використанням наявних у державних структурах спеціальних сил і засобів. Зокрема, автором запропоновано на базі діючих в зацікавлених державних структурах інформаційно-аналітичних підрозділів створити так званні підрозділи (відділи) інформаційної протидії. Також автором розкриті особливості комплектування таких підрозділів, їх інформаційне, фінансове і правове забезпечення.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9322
2020-12-02T09:35:56Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9322
2020-12-02T09:35:56Z
V
№ 3 (2020); 86-93
Ринок енергоносіїв країн Латинської Америки в умовах пандемії: загрози, механізми захисту та потенційні наслідки
Конопка , Н. О.; Національний університет «Острозька академія»
Костів , Б. Б.; Національний університет «Острозька академія»
2020-12-02
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9322
Пандемія COVID-19 вплинула на усі країни світу, а її наслідки дають про себе знати не лише сьогодні, а й будуть помітними у довгостроковій перспективі. Стаття присвячена розгляду впливу коронавірусної кризи на ринок енергоносіїв країн Латинської Америки. В дослідженні визначено основні загрози, окреслено потенційні механізми захисту, зроблено спробу спрогнозувати подальший розвиток ситуації в енергетичній галузі в умовах кризи. Мексика, аби протистояти наслідкам кризи, спричиненої коронавірусною хворобою, почала активно впроваджувати низку захисних механізмів (геджування, перенаправлення коштів державних трастових фондів тощо). Подібною є політика Аргентини, яка задля пом’якшення впливу кризи, запровадила указ про зобов’язання нафтовидобувних компаній підтримувати видобуток та інвестиції на рівні 2019 р. Найбільш залежна від експорту нафти держава, Венесуела, опинилася перед загрозою гострого дефіциту. Паливо дозволили продавати приватним компаніям, що, своєю чергою, поставило крапку в державній монополії на енергоринку. Обвал цін на нафту засвідчив серйозні проблеми в економіці Колумбії, які можуть тривати кілька років. Продовження чи повторне запровадження карантинних заходів не дарує надії на швидке відновлення попиту на нафту та нафтопродукти, що є загрозою зниженню інвестицій в регіон. Тому уряди держав змушені шукати фінансової підтримки у міжнародних організацій чи інших держав. Відзначено, що пандемія нанесла серйозний удар по країнах, що втратили потенційні можливості й не змогли вийти на кращий економічний рівень. Крім того, виникли складнощі в успішній реалізації великих проєктів у сфері нафтовидобутку. Автори дійшли висновку, що більшості країн регіону доведеться пристосовуватись до нових реалій і як наслідок проводити структурні зміни у національних економіках. Оскільки закінчення пандемії COVID-19 у найближчий час є малоймовірним, а дотримання карантинних заходів все ж залишатиметься актуальним, то необхідно буде відшуковувати інші шляхи економічного розвитку, що не пов’язані із експортом енергоносіїв.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9323
2020-12-02T10:16:11Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9323
2020-12-02T10:16:11Z
V
№ 3 (2020); 94-101
Відносини США-Венесуела на сучасному етапі: геополітичний вимір
Корнійчук , Л. В.; Національний університет «Острозька академія»
Маслюх , О. П.; Національний університет «Острозька академія»
2020-12-02
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9323
Важливе місце у політиці США в Латинській Америці належить відносинам із Венесуелою. Держава є важливим джерелом ресурсів на континенті, а також і ринком збуту, тому привертає увагу не лише США, а й інших важливих геополітичних гравців таких як Російська Федерація та Китай, які розглядають ситуацію у Венесуелі як можливість тиску на США для реалізації своїх регіональних інтересів у Центрально-Східній Європі та Південно-Китайському морі і Тайвані відповідно. Відтак, кризова ситуація, що склалася у Венесуелі, набуває вагомого геополітичного значення, адже держава стає ареною протиборства провідних держав. Метою статті є розглянути та проаналізувати особливості геополітичного виміру двосторонніх відносин США та Венесуели на сучасному етапі та з’ясувати як ці відносини впливають на геополітичну ситуацію на регіональному та глобальному рівнях, а також спрогнозувати ймовірні сценарії їх подальшого розвитку. У статті проаналізовано американсько-венесуельські політичні та економічні відносини на сучасному етапі та з’ясовано, що на сьогодні США застосовують низку санкційних обмежень і таким чином чинять істотний тиск на економіку Венесуели. Дослідивши роль і позицію США у вирішенні венесуельської кризи, зазначено, що держава підтримує Х. Гуайдо і пропонує план вирішення політичної кризи. У дослідженні також визначено роль третіх сторін у відносинах між державами, зокрема з акцентом на стратегії Російської Федерації щодо венесуельскої кризи. Також акцентовано увагу на тому, що наслідком подій у Венесуелі є міграційна криза, яка є вагомою геополітичною проблемою і вимагає уваги не лише США, а й світового співтовариства до її вирішення. Враховуючи геополітичні інтереси США у Венесуелі і стурбованість у зв’язку з появою світових геополітичних гравців у державі, найоптимальнішим для США є посилення ролі у продовженні переговорного процесу щодо вирішення венесуельської кризи, а також спільні скоординовані дії з Групою Ліми.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9324
2020-12-02T10:28:50Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9324
2020-12-02T10:28:50Z
V
№ 3 (2020); 102-116
Економізація зовнішньої політики незалежної України
Котик , Ю. В.; Донецький національний університет імені Василя Стуса
2020-12-02
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9324
У статті розкриваються сутнісні характеристики економізації зовнішньої політики України, етапи її становлення. Доводиться, що провідні світові держави мають тривалий напрацьований досвід економізації зовнішньої політики, який базується на постулаті забезпечення економічного зростання та сприяння добробуту як її головної мети. Формування засад економічної політики зовнішніх інституцій України відбувається у поєднанні радянських традицій та зразків світової практики. Акцентується увага на негативному впливі різновекторної зовнішньої політики головних акторів України на її економізацію. Стверджується, що економічна дипломатія перебуває у постійному процесі реформування, яке є не завжди послідовним, що негативно впливає на її результативність. Дипкорпусу не вистачає кваліфікованих кадрів-менеджерів саме зовнішньоекономічної діяльності. Вкрай необхідним є активний розвиток інститутів «недержавної дипломатії». Поки що не знайдено ефективну модель залучення громадянського суспільства. Зосереджується увага на важливості співпраці України з міжнародними організаціями в умовах збройного конфлікту на Сході та різкого скорочення експортно-імпортних операцій з Росією. Зроблено висновки, що в умовах глобалізації зростає роль соціальної функції МЗС України та її дипломатичного корпусу, яка полягає у інформаційному забезпеченні та правовому захисті українських громадян за кордоном. Зовнішньоекономічним інституціям потрібно максимально сприяти експортерам продукції з високою доданою вартістю. Провладнім колам України не завжди вистачає розуміння або бажання розуміти, що потужна економічна складова зовнішньої політики нашої держави та ефективна діяльність економічної дипломатії, що її втілює, є вагомим внеском у могутність економіки України, а отже її національної безпеки, безпеки кожного громадянина. Залишається значною мірою невирішеною проблема розмежування функцій провладних інституцій, насамперед що стосується повноважень адміністрації/офісу президента та міністерства закордонних справ. В основі успішної експортної експансії України мають бути більш фундаментальні системні інструменти, ніж прийнята Стратегія експорту. Існує нагальна потреба не тільки збереження, але й вдосконалення загальної стратегії зовнішньої політики, укріплення її пріоритетних напрямів та базових принципів.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9539
2021-04-09T05:22:12Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9539
2021-04-09T05:22:12Z
V
№ 4 (2020); 79-86
Пандемія COVID-19 як виклик єдності та стабільності Європейського Союзу: пошук шляхів подолання кризи
Артеменко , Р. О.; Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
2021-02-18
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9539
Останніми роками Європейський Союз стикається з рядом серйозних проблем. У розпал міграційної кризи 2016 року експерти прогнозували можливість розпаду ЄС через неузгодженість позицій країн-членів, або збереження Євросоюзу лише як формальної інституції. У 2020 році пандемія COVID-19 стала значним викликом для всієї системи міжнародних відносин. Для ЄС критичним є питання пошуку подолання кризи у світі, що переживає COVID-19, на тлі зростання національних автономізмів у ряді держав. В цій статті увагу зосереджено на дослідженні впливу епідемії коронавірусу COVID-19 на вироблення спільної антикризової політики Європейського Союзу. Пандемія коронавірусу занурила економіку ЄС у глибоку кризу, безпрецедентну для мирного часу. Криза стала одним з найсерйозніших викликів для єдності ЄС за всю історію його існування. В статті робиться спроба аналізу ефективності взаємодії європейських інституцій задля подолання кризових явищ та збереження єдності ЄС. З’ясовано, що через недостатню координацію дій країнчленів ЄС на початку пандемії спостерігалися безсистемні засоби національного реагування на проблему і, як наслідок, у ряді країн-членів спільноти набули поширення євроскептичні та націоналістичні настрої, що могло істотно вплинути на подальші перспективи розвитку Євросоюзу. Звертається увага на політичну спроможність ЄС діяти спільно та ухвалювати консенсусні рішення. У статті наголошується, що масштаб проблем, спричинених коронавірусною кризою, на сьогодні остаточно не визначений, оскільки криза триває, і віддалені її наслідки для майбутнього євроспільноти можуть бути серйознішими, ніж це прогнозується нині. Розглядаються можливі тенденції подальшого розвитку Євросоюзу в посткризовий період.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9540
2021-04-09T05:22:12Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9540
2021-04-09T05:22:12Z
V
№ 4 (2020); 87-92
Вплив дезінтеграційних процесів у Європі на Брекзит
Геба , Г. І.; Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
2021-02-18
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9540
Стаття акцентує увагу на тих причинах Брекзиту, які пов’язані з дезінтеграційними процесами у Європейському Союзі, що у свою чергу викликані кризовими явищами у Європі, такими як міграційна криза, уповільнення економічного зростання країн Єврозони, загострення боргової кризи південноєвропейських країн тощо. У статті проаналізовано також вплив деяких наслідків євроінтеграції на рішення британців про вихід з Євросоюзу. Зокрема, стаття розглядає поглиблення євроінтеграції і поступове перетворення ЄС у об’єднання, що за своїми ознаками дедалі більше нагадує федеративну державу, як чинник, який спонукав британських євроскептиків до активної агітації за Брекзит. Бюрократизм та відсутність механізму прямого обрання Європейської Комісії та інших європейських наднаціональних інституцій у Брюсселі також вивчається у статті як один із факторів виходу Великобританії з ЄС. У статті вказано, що під час британського членства в Європейському Союзі проблема масової міграції дешевої робочої сили з країн Центрально-Східної Європи до Великобританії стала ще одним фактором, який сприяв зростанню євроскептичних настроїв у країні і змушував виборців голосувати на користь Брекзиту. У статті Брекзит розглядається у контексті загальноєвропейських дезінтеграційних процесів і здійснюється порівняння Великобританії з деякими іншими європейськими країнами, які подібно до Об’єднаного Королівства досить стримано відносяться до поглиблення європейської інтеграції, однак, на відміну від Британії, навряд чи наважаться на такий радикальний крок, як вихід з ЄС. Автор приходить до висновку, що кризові явища у континентальній Європі мали вирішальний вплив на рішення Великобританії про вихід з Євросоюзу, хоча у той же час Брекзит не став би реальністю без впливу чинників британської внутрішньополітичної специфіки. Внутрішньополітичні причини Брекзиту у статті детально не розглядаються, оскільки основна увага зосереджена на зовнішньополітичних чинниках, пов’язаних з реакцією Великобританії на такі проблеми континентальної Європи, як наплив трудових мігрантів, не завжди ефективна і узгоджена з Лондоном політика наднаціональних європейських інституцій у Брюсселі та значне економічне відставання країн Південної і Центрально-Східної Європи від їх партнерів по ЄС з Північної і Західної Європи.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9541
2021-04-09T05:22:12Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9541
2021-04-09T05:22:12Z
V
№ 4 (2020); 93-100
Концептуальні засади зовнішньополітичного курсу Китайської Народної Республіки у ХХІ ст.
Левитська-Доба , Є. О. ; Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова
2021-02-18
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9541
Стаття присвячена проблемі визначення місця і ролі Китайської Народної Республіки в сучасній постбіполярній системі міжнародних відносин. Стаття містить аналіз поглядів китайських політологів та офіційних доктринальних джерел, які допомагають виявити китайський погляд на історичну роль Пекіна у світовій архітектониці. У статті розкриваються особливості сучасного зовнішньополітичного курсу Китайської Народної Республіки. Проаналізовано офіційні документи Китайської Народної Республіки, Білі Книги, які дають основу для оцінки та прогнозування шляху реалізації національних інтересів КНР як в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, так і в усьому світі. Також проаналізовано офіціальні виступи перших осіб держави. Розглядаються такі елементи зовнішньополітичної стратегії КНР як китайське бачення світопорядку ХХІ ст., роль Китаю у сучасних міжнародних відносинах, роль США у майбутній світовій архітектониці та інтеракція з Вашингтоном як основним конкурентом за світову гегемонію. У ході дослідження встановлено, що США доктринально визнають у Пекіні як одну з загроз територіальній цілісності та національній єдності китайського народу через їхню участь в тайванському конфлікті. Простежено претензію Китаю, яка наразі формується, на наддержавний статус вже до середини ХХІ ст., що безперечно призведе до більш гострого зіткнення інтересів зі Сполученими Штатами. Виявлено, що недивлячись на закритість та автократичність політичного режиму, в Пекіні простежується певна політична дискусія щодо майбутнього американо-китайської інтеракції. Набула розвитку теза про те, що американо-китайські відносини розвиваються від асиметричної взаємодії з превалюванням США до більш збалансованої, від обмеженості контактів до всеохоплюючого взаємопроникнення та від співробітництва в декількох областях до збільшення областей співробітництва.
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9542
2021-04-09T05:22:12Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9542
2021-04-09T05:22:12Z
V
№ 4 (2020); 101-107
Протидія COVID-19 у реалізації зовнішньополітичної стратегії Китаю (на прикладі регіону Південно-Східної Азії)
Тихоненко , І. В.; Чорноморський національний університет імені Петра Могили
2021-02-18
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9542
У статті здійснено спробу аналізу використання Китаєм протидії COVID-19 у реалізації зовнішньополітичної стратегії у регіоні Південно-Східної Азії. Регіон Південно-Східної Азії розглядається офіційним Пекіном як об’єкт реалізації ідеї розбудови «спільноти єдиної долі», проголошеної очільником КНР Сі Цзиньпіном. У свою чергу, протидія коронавірусній хворобі та надання відповідної допомоги державам регіону реалізується Китаєм як елемент ініціативи «Пояс і шлях», а саме її складової «Шовковий шлях здоров’я». Автором проаналізовано основні складові допомоги Китаю державам Південно-Східної Азії у посткоронавірусну добу, які втілюються у реалізації «дипломатії масок»: 1) матеріальна допомога у вигляді медичних засобів; 2) допомога через обмін досвідом протидії інфекції (надання медичних бригад). Відзначено багаторівневий підхід Китаю до співробітництва з регіоном у посткоронавірусну добу: 1) співробітництво на інституційному рівні Південно-азійської асоціації регіонального співробітництва (АСЕАН); 2) розвиток механізмів Ланканг-Меконг (Китай, М’янма, Камбоджа, В’єтнам, Лаос, Тайланд) та субрегіональної групи до якої входять Китай, Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни / Східний АСЕАН. Зазначено, що активізація Китаю у регіоні Південно-Східної Азії у напрямку протидії COVID-19 може бути охарактеризована як елемент «м’якої сили» Пекіну, а також інструмент досягнення регіонального та глобального лідерства у конкурентній боротьбі зі США, що знайшло своє втілення не лише у «дипломатії масок», а й «дипломатії вакцин». Передумовою до такої активізації Китаю у регіоні є нове загострення проблеми Південно-Китайського моря та активна підтримка держав регіону зі сторони США на сучасному етапі (петиція США до ООН від 1 червня 2020 р.). Автор дійшов висновку, що надання допомоги державам Південно-Східної Азії у протидії COVID-19 вдало імплементує стратегію Китаю з досягнення світового лідерства, розширення ініціативи «Пояс і шлях» та налагодження зв’язків партнерства / підпорядкування з державами АСЕАН
oai:ojs.journals.donnu.edu.ua:article/9543
2021-04-09T05:22:12Z
pl:%D0%9F%D0%9F%D0%9C%D0%A1
v2
https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9543
2021-04-09T05:22:12Z
V
№ 4 (2020); 108-114
Країни Південного Кавказу у фокусі східної політики Європейського Союзу
Турчин , Я. Б.; Lviv Polytechnic National University
Івасечко , О. Я.; Lviv Polytechnic National University
2021-02-18
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
url:https://jpl.donnu.edu.ua/article/view/9543
Розглянуто особливості та основні етапи формування сучасної східної політики Європейського Союзу, у тому числі й щодо країн Південного Кавказу – Вірменії, Азербайджану та Грузії. З’ясовано причини слабкої присутності ЄС у регіоні Південного Кавказу на початку 90-х рр. ХХ ст., зокрема, нерозуміння європейськими партнерами проблем цього регіону; визнання їх сферою впливу Росії; недостатність у ЄС інструментів для проведення закордонної політики і політики безпеки в цьому регіоні, також й до розв’язання тамтешніх конфліктів. Визначено підстави включення країн даного регіону до сфери зовнішньої політики ЄС, як-от: енергетична безпека ЄС; демократизація Південного Кавказу як важливої складової європейської безпеки; досягнення компромісу між європейськими партнерами щодо посилення присутності ЄС на пострадянському просторі. Акцентовано увагу на особливостях зовнішньополітичних пріоритетів Вірменії, Грузії та Азербайджану по відношенню до Європейського Союзу, формування співробітництва, основних досягнень, проблемах та викликах. Доведено, що вже із самого початку інституалізації сучасної східної політики ЄС країни Південного Кавказу мали різні інтереси у співпраці з європейськими партнерами. Так, Азербайджан – розвиток економічної співпраці з ЄС, головно в енергетичній сфері та відновленні територіальної цілісності держави; Вірменія – інвестиційну та фінансову допомогу від ЄС, підтримку миру та стабільності в регіоні Нагірного Карабаху; Грузія – посилення європейського руху, відновлення територіальної цілісності, стабілізації внутрішньої ситуації та Південному Кавказі загалом. Стверджується, що головною перепоною для повноцінної реалізації нормативної сили ЄС у регіоні Південного Кавказу є висока конфліктність даного регіону. Зроблено висновок, що головними недоліками східної політики ЄС до країн Південного Кавказу є відсутність чіткої стратегії до країн Південного Кавказу, недостатність політико-безпекової складової співпраці, а також певне відсторонення ЄС від розв’язання тамтешніх регіональних конфліктів. Також ефективність реалізації східної політики ЄС на Південному Кавказі значною мірою буде залежать від впливу третіх сторін, головно, Росії.
cd0b78d27a9317c0ecb198ab8a103669