Соціальні програми в контексті державної підтримки захисту населення в країнах ЄС (на прикладi програми “Сiм’я 500+” Республiки Польщі).

Анотація

У статті розглядаються нормативно-регулятивні основи формування та здійснення сімейної політики органами Європейського Союзу. Приділено увагу особливостям сімейної політики в деяких країнах Європейського Союзу (насамперед Польщі), а також соціальний захист сімей з дітьми і багатодітних сімей у контексті значення їх досвіду для України. За допомогою порівняльного аналізу загальноєвропейського і національного рівнів політики соціального захисту сім’ї, виявлено основні тенденції, які визначають сучасні напрямки супроводу сім’ї в Європі. Здійснено науковий огляд основних досягнень соціальної політики ЄС в сфері захисту сім’ї, які є перспективними для впровадження в політичну практику України в умовах подальшої євроінтеграції. На прикладі окремих країн ЄС (Польщі) проаналізовано практику запровадження цього механізму, визначено його переваги (підвищення адресності, якості, доступності соціальних послуг; підвищення ефективності та раціональності використання соціальних витрат, підвищення рівня відкритості, прозорості та відповідальності тощо) та ризики (рівень виконання договорів, фінансові, політичні).

Зазначено, що виклики до сімейної політики в країнах Європейського Союзу достатньо різняться один від одного, але принципи солідарності не полишають жодну з країн, яка опікується долею свого власного народу. На основі аналізу соціальних систем деяких країн Європейського Союзу запропоновано наступні кроки щодо підтримки сімей в Україні: – запровадити податкові пільги для багатодітних сімей, а з народженням кожної наступної дитини зменшувати податки для сімей у відсотковому плані; – прийняти Державну програму виховання дітей дошкільного віку, яка б включала створення нових дошкільних установ, а також державну допомогу по догляду за дітьми при умові використання послуг вихователів; – оптимізувати систему державного управління щодо соціальних допомог багатодітним сім’ям і літнім людям, наділивши цими повноваженнями лише один центральний уповноважений орган, використавши досвід Республіки Польща.