Модель мовної політики у контексті пострадянської парадигми.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2019.3.13Ключові слова:
модель мовної політики, Україна, проросійськи налаштовані політики, Росія, пострадянська парадигма, «ліві» політичні сили, незалежністьАнотація
У статті досліджується модель мовної політики у контексті пострадянської парадигми, основою якої є Росія та проросійськи налаштовані політики, які діють в її інтересах, які спрямовано на нищення всього українського з метою, щоб Україна не відбулася як держава, а українські громадяни не вважали себе українцями та зберегли пострадянську, тобто проросійську свідомість. Не зважаючи на старання Росії, у кінці 1991 року на Всеукраїнському референдумі почала формуватися нова українська політична спільнота, відмінна від радянської, яка позбавилася ознак радянської залежності та заявила, що бажає жити у незалежній державі. Це дало можливість формувати власну модель мовної політики засобами модернізації та українізації, спираючись на національні інтереси, демократичні цінності та українську мову як об’єднавчий символ українського народу. З’ясовано, що на пострадянську свідомість мешканців Півдня і Сходу України зберегла свій вплив Росія через проросійськи налаштованих політиків, які заради досягнення мети в усі роки незалежності проводять в Україні деструктивну мовну політику, спрямовану на власні інтереси, тобто на завоювання влади. Маніпуляція свідомістю громадян призвела в Україні до революційних подій, які змінили погляди багатьох мешканців Сходу і Півдня держави щодо розуміння таких категорій, як «українська мова», «українська історія», «українські традиції» «національна ідея», «українська автохтонна нація», «державна незалежність» та ін. Доведено, що у перші роки 1990-х розбудовували нову модель мовної політики представники національних демократів, котрі відродили свою діяльність на теренах незалежної України та ухвалили Декларацію про державний суверенітет, а також – громадські активісти, які виборювали свободу для держави та її мешканців. Утім, плодами цієї співпраці скористалися проросійські політичні сили, пострадянською свідомістю і поведінкою яких керує Росія.Посилання
Бондар Ю. та ін. Енциклопедія для видавця та журналіста / Ю. Бондар, М.Головатий, М. Сенченко; МАУП, Книжк. палата України. – К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2010. – 400 с.
Безпалов C. Перспективи реалізації геополітичних інтересів Росії на пострадянському просторі // «Поліс. Політичні дослідження». – Москва. – № 2. – 2011. – С. 19-23.
Національна безпека України 1994-1996 рр.: Наук. доп. НІСД / Редкол.: О. Ф. Бєлов (голова) та ін. – К.: НІСД, 1997. – 197 с.
Діяк І. Українське відродження чи нова русифікація?: Наук. посіб. для студ. вищ. закл. освіти – К.: Гранослов, 2000. – 304 с.
Дзюба І. Нагнітання мороку: Від чорносотенців початку XX століття до українофобів початку століття XXI. – К.: Вид. Дім «Києво-Могилянська академія», 2011. – 503 с.
Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: (Етнополітичний аналіз): [Монографія]. – К.: Вища школа, 1998. – 392 с.
Пасько В. Мова і нація // Дзеркало тижня. – 6-12 листопада 2004.
Руда О. Мовне питання як об’єкт маніпулятивних стратегій у сучасному українському політичному дискурсі: монографія / Олена Руда; НАН України, Ін-т укр. мови. – К., 2012. – 232 с.
Савойська С. Мовно-політичний сепаратизм як фактор дестабілізації національної єдності українського суспільства в умовах пострадянської трансформації: Монографія / С. Савойська. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2011. – 408 с.
Сучасна політична лексика: енциклопедичний словник-довідник / [І. Я. Вдовичин, Л. Я. Угрин, Г. В. Шипунов та ін.]; за наук. ред. Хоми Н. М. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2015. – 396 с.
Політологія: сучасні терміни і поняття. Короткий навчальний словник-довідник для студентів ВНЗ I-IV рівнів акредитації. – 4-те видання, виправлене і доповнене / укладач В. М. Піча, наук. редакція Л. Д. Климанської, Я. Б. Турчин, Н. М. Хоми. – Львів: Новий Світ. – 2000, 2015. – 516 с.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).