Генезис категорії «політичні технології».
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.3.10Ключові слова:
демократичний транзит, політичні технології, політичний маркетинг, політична комунікація, PRАнотація
У статті розкривається виникнення та формування категорії «політичні технології» у традиційному науковому дискурсі. Простежено зв’язок між політичними та соціальними технологіями. Виявлено ступінь розробленості поняття політичних технологій у політичній науці.
Обґрунтовано необхідність комплексного дослідження політичних технологій як різновиду соціальних технологій.
Визначено, що на сучасному етапі політичного розвитку технологічна складова політики у вітчизняній науці досліджена частково. У той же час, ця сфера викликає інтерес політиків, наукових працівників. Різні дослідники політичних технологій пропонують дещо відмінні визначення цього концепту. Визначено, що найбільш вживаним визначенням політичних технологій є «сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються суб’єктами політичної діяльності».
PR-технології, які служать політичним партіям, кандидатам, інститутам державної влади, розвиваються у кількох напрямках. Від створення інформаційного повідомлення до джерела суспільної довіри до кандидата або партії необхідно подолати важкий комунікативний шлях. Використання простих схем формування громадської думки, як правило, не дає позитивних результатів. Не беручи до уваги опосередковані чинники, та не спостерігаючи за зміною настроїв, можна не тільки не отримати очікуваного результату, а й помилково сприяти виробленню негативного образа політика чи партій. Обґрунтовано, що переважаючий тип політичної технології, яка використовується, залежить від ступеня розвитку політичної системи суспільства. Технології політичного контролю та комунікації використовуються в політиці для вирішення конкретних проблем. Зазначено, що політичне управління та комунікаційні технології використовуються в політиці для вирішення конкретних проблем взаємодії суспільства з політичною владою.
Посилання
Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон ; общ. ред. и предисл. П. С. Гуревича. – М. : Изд. группа «Прогресс» – «Политика», 1992. – 89 с.
Спенсер Г. Опыты научные, политические и философские / Г. Спенсер ; пер. с англ. под ред. Н. А. Рубакина. – Минск : Соврем. литератор, 1998. – 1408 с.
Поппер К. Открытое общество и его враги : пер. с англ. / К. Поппер ; под ред. В.Н. Садовского. – М. : Феникс : Междунар. фонд «Культ. инициатива», 1992. – Т. 1 : Чары Платона. – 432 с.
Политология в вопросах и ответах : учеб. пособие для вузов / под ред. Ю. Г. Волкова. – М. : Гардарики, 1999. – 472 с.
Соловьев А. И. Политическая теория, политические технологии : учеб. для студ. вузов / А. И. Соловьев. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 559 с.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).