Конструкти електронної демократії як вирішальні чинники формування «порядку денного» суспільно-політичного життя.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.1.11Ключові слова:
інформаційно-комунікативні технології, інформаційні мережі, електронна демократія, електронне урядування, «відкритий код», індивідуалізація політики й суспільства, маніпулювання суспільною думкоюАнотація
Показано, що сучасні інформаційно-комунікативні технології постають вирішальним чинником формування «порядку денного» суспільно-політичного життя і є безпосереднім засобом організації прямих соціальних дій, зокрема – нових моделей управління. Електронну демократію часто розглядають як варіант «відкритого коду», коли законопроєкти публікуються в інформаційних мережах, а користувачі можуть внести в їх зміст будь-які зміни і у такий спосіб взяти безпосередню участь у прийнятті політичних рішень.
Однак поряд з оптимістичними прогнозами використання інформаційних технологій наростає й тривога, пов’язана з посиленням можливості для маніпулювання суспільною думкою, зміцнення з їхньою допомогою владної ієрархії, реалізацією корисливих інтересів власників ЗМІ. З’явилися також сумніви із приводу підвищення політичної активності громадян завдяки інформаційним технологіям у зв’язку з зростанням абсентеїзму й збільшенням чисельності протестного електорату.
Індивідуалізація політики й суспільства може зробити практично неможливими й навіть небезпечними спроби досягти інтеграції й консенсусу. Політичний контроль і електронна доступність виявляються взаємовиключними в існуючій політичній системі. Використання громадянами Інтернету як інструмента одержання інформації, комунікації й організації може привести до відходу від основного державного політичного курсу.
Таким чином, сучасний політичний простір повною мірою усвідомив ті колосальні переваги, які несе із собою розвиток і поширення інформаційно-комунікаційних технологій, однак і, безумовно, і негативні прояви, і тому ці відносно нові тенденції не можна вважати як панацею від усіх проблем створення світопорядку наприкінці ХХ – у перші десятиліття ХХI століть.
Посилання
Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс; Пер. с англ., под науч. ред. О. И. Шкаратана. – М.: ГУВШ, 2000.
Агамирзян И. Р. Мировой опыт реализации концепции электронного правительства // Технологии информационного общества – Интернет и современное общество / И. Р. Агамирзян. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. – С. 255-258.
Тоффлер Э. Метаморфозы власти: Знание, богатство и сила на пороге ХХI века / Э. Тоффлер. – М.: ACT, 2001. – 669 с.
Даль Р. Демократия и ее критики / Р. Даль; Пер. с англ. – М.: РОССПЭН, 2003. – 576 с.
Робачевский А. Инфраструктура Интернет в США / А. Робачевский // INTERNET Journal. – 2006. – № 3. – С. 12–14.
Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность: Лекции и интервью / Ю. Хабермас. Москва, апрель 1989 г. – M., 1989. – С. 14-18.
Дослідження політики в системі Інтернет / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / [Упоряд. В. І. Бурдяк, І. С. Осадца]. – Чернівці: Рута, 2005. – 39 с.
Митко А. Демократія електронна / А. Митко // Навчальний енциклопедичний словник-довідник / за наук. ред. Н. М. Хоми. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2014. – 779 с. – С. 133–134.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).