Неформальна підривна інституціалізація як характеристика української політики.
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2018.1.9Ключові слова:
Україна, неформальні інститути, неформальна підривна інституціалізація, корупція, непотизм, клієнтизм, клановістьАнотація
Досліджується еволюція, форми неформальних інститутів політики деструктивного різновиду в Україні. Доведено, що на різних етапах розвитку незалежної України неформальний політичний інституційний простір був визначальним у формуванні політичного ландшафту. Констатовано, що значний вплив неформальних політичних інститутів на політику України зумовив появу інституційних дефектів в інфраструктурі політичного управління країною. Проаналізовані процеси модифікації клієнтиських мереж за президентства Л. Кучми, В. Ющенка, В. Януковича. Висловлені міркування щодо змін у структурі, інтенсивності неформальної політики в Україні після Революції гідності. Досліджено особливості існуючого в Україні державно-політичного порядку, інституційними характеристиками якого визначено клієнтизм, клановість, кронізм, патронажні відносини тощо. Означено основні прояви непотизму, кронізму і под. в українській політиці. З’ясовано чинники, які уможливлюють руйнівну дію неформальних підривних інститутів в Україні: відсутність сконструйованої інституційно розвиненої державної архітектури; хаотичність процесів політичної інституціалізації; спрямованість політичної системи не на продукування загальносуспільних благ, а на практики рентоотримання та “захоплення держави”; схильність керівної еліти до вирішення питань за допомогою неформальних інститутів і практик; незначна підконтрольність процесів відтворення влади українському суспільству та ін. Висловлено гіпотезу, що шлях виходу зі ситуації засилля неформальних деструктивних інститутів у вітчизняній політиці лежить у площині політичної культури, а саме формування такого ціннісного світогляду (аксіосфери), який заперечує прийнятність використання інструментів руйнівної інституціалізації у розбудові державності на засадах демократії.Посилання
Грабіна Г. Політична еліта України як уособлення субкультури влади / Г. Грабіна // Грані. ‒ 2016. ‒ № 3 (131). ‒ С. 55‒61.
Діденко І. Непотизм, фаворитизм та кронізм як причини виникнення конфлікту інтересів / І. Діденко // Підприємництво господарство і право. ‒ 2017. ‒ № 8. ‒ С. 103‒106.
Дорош Л. Непотизм як політико-правова проблема українського державотворення / Л. Дорош, О. Івасечко // Humanitarian vision. ‒ 2015. ‒ Том 1. ‒ № 1. ‒ С. 13‒20.
Інституційні зміни політичної системи сучасної України: оцінка стану та напрями оптимізації: аналітична доповідь / за ред. Г. Зеленько. ‒ К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2014. ‒ 164 с.
Кліпкова Г. О. Дієспроможність державних інститутів: пострадянський аспект : автореф. дис. канд. політ. н. : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Ганна Олексіївна Кліпкова. ‒ Х. : Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, 2016. ‒ 18 с.
Кривошеїн В. Вплив «Революції гідності» на політичну та правову культуру українського суспільства / В. Кривошеїн // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». ‒ 2016. ‒ № 2 (29). ‒ С. 37‒58.
Крисенко О. Вплив неформальних інститутів на український політичний процес / О. Крисенко // Стратегічні пріоритети. ‒ 2012. ‒ № 4 (25). ‒ C. 58‒62.
Лаф Дж., Солоненко І. Чи здатна Україна на прорив у реформах? [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: https://www.chathamhouse.org/sites/files/chathamhouse/publications/ research/2016-04-05-ukraine-reformbreakthrough-lough-sononenko-ukrainian-final.pdf
Мацієвський Ю. У пастці гібридності: зиґзаґи трансформацій політичного режиму в Україні (1991‒2014) / Ю. Мацієвський. ‒ Чернівці : Книги-XXI, 2016. ‒ 552 с.
Олійник О. Фаворитизм і кронізм як основні критерії кадрового добору політико-управлінської еліти в Україні / О. Олійник // Віче. ‒ 2014. ‒ № 20. ‒ С. 2‒5.
Рибій О. Характеристика депутатського складу Верховної Ради України I-VII скликань / О. Рибій // Маґістеріум. Сер. «Політичні студії». ‒ 2014. ‒ № 58. ‒ С. 39‒44.
Розумний М. Виклики національного самовизначення / М. Розумний. ‒ К. : Національний інститут стратегічних досліджень, 2016. ‒ 196 с.
Сарбаш К. Специфіка гібридного політичного режиму: трансформаційні процеси в сучасній Україні / К. Сарбаш // Гілея. ‒ 2014. ‒ № 85. ‒ С. 310‒314.
Сахань О. (2016). Непотизм як деструктивна складова сучасної політичної культури України / О. Сахань // Вісн. Нац. ун-ту «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». ‒ 2016. ‒ № 2 (29). ‒ С. 286‒293.
Трачук В. Політична еліта та політична модернізація / В. Трачук // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. ‒ 2008. ‒ № 20. ‒ С. 139‒144.
Фісун О. Неформальні інститути та неопатримоніальна демократія в Україні / О. Фісун // Агора. ‒ 2016. ‒ № 17. ‒ С. 12‒13.
Comparing crony capitalism around the world. The Economist’s crony-capitalism index. [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: https://www.economist.com/blogs/graphicdetail/2016/ 05/daily-chart-2
Way L. Rapacious Individualism and Political Competition in Ukraine, 1992–2004 / L. Way // Communist and Post-Communist Studies. ‒ 2005. ‒ Vol. 38. ‒ Iss. 2. ‒ P. 191‒205.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).